ЖОЛОБКИ | Шумський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

ЖОЛОБКИ — село в складі Шумської ОТГ. До села приєднано хутори Домашник, Круча, Корчунок, Ляшівка, Сіножать. Розташоване на берегах р. Хотячна (ліва притока Шупінки, басейн Вілії, сточище Горині), за 10 км від районного центру і 25 км від найближчої залізничної станції Кременець. Територія – 2,53 кв. км. Дворів – 132. Населення – 452 особи (2014).

Перша письмова згадка – 1513 р., згодом згадане у 1545 р. як село, що належало до Крем’янецького замку. Тоді, за леґендами, й було назване на честь жолоба біля джерела. У 16 ст. Жолобки відійшли до Боговитинів – литовсько-руського шляхетського роду, який володів багатьма маєтностями на Волині.

Від 1583 р. село – власність В. Вкринського. Наприкінці 19 ст. в Жолобках налічувалося 80 дворів, 703 жителі. У 1919 р. місцеві жителі взяли участь у повстанні проти польських окупантів. 2 жовтня польські карателі розстріляли 22 чоловіки:

  • Андрія і Миколу Біднюків,
  • Михайла Блащука,
  • Максима Вавренюка,
  • Семена Виштикалюка,
  • Якима і Дорохтея Деньчуків,
  • Архипа Дмитрука,
  • Филимона і Сергія Ковальчуків,
  • Захарія, Івана, Купріяна, Михайла, Никифора та Якова Козачуків,
  • Арсена Косянчука,
  • Івана Марченка,
  • Омеляна Німеровського,
  • Івана Решітника,
  • Тихона Синицю,
  • Василя Сидорова.

Цей факт описано в епопеї Уласа Самчука “Волинь”. 1931 р. в селі нараховувалося 1185 жителів. Від вересня 1939 р. Жолобки – під радянською владою, яка почала переслідування членів ОУН, іншої національно свідомої української молоді.

Від початку липня 1941 р. до 2 березня 1944 р. село – під німецькою окупацією; нацисти вивезли на трудові роботи до Німеччини 30 юнаків та дівчат. У національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА брали участь 58 осіб, серед них:

  • Василь Басараба (1926 р. н.),
  • Леонід Бойчук (1923 р. н.),
  • Іван (1915–1944), Опанас (1924–1944) і Павло (1923–1944) Виштикалюки,
  • Павло Заблоцький,
  • Володимир Кругляк (1925–1944),
  • Василь (1923 р. н.) і Ганна (1923 р. н.) Поліщуки,
  • Іван Присяжнюк (р. н. невід.–1946),
  • Ольга Решетнік (1924 р. н.),
  • Василь Рудюк (1924–1944),
  • Борис Сливчук (1924–1944),
  • Антін Чорнобай (1927 р. н.),
  • Ольга Штурма (1920 р. н.).

За радянської влади репресовано 13 сільських родин. Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни 64 чоловіків 9 загинули, 24 пропали безвісти. 1948 р. примусово створено колгосп.

Нині земельні паї селян орендує ТзОВ “Аграрія”. Є церква Димитрія Солунського (1991; кам’яна), збудована на місці старої дерев’яної (1740); дім молитви ХВЄ. Споруджено пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1969; скульптори Л. Бізюк, Г. Дібус та ін.).

Діють НВК “ЗОШ 1–2 ступенів-дитячий садочок”, клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, 2 торгових заклади. На території села працює Забарівське лісництво Кременецького лісгоспзагу. У Жолобках народилися:

  • правник Сергій Банах (1975 р. н.),
  • педагог, господарник, громадський діяч Петро Слободянюк (1947 р. н.).

Джерела:

Гуцал, П. Жолобки [Текст] / П. Гуцал, І. Фарина, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 555—556 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt