ЗАСТАВЦІ | Монастириський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону
ЗАСТАВЦІ — село Монастириського району Тернопільської області. Розташоване на берегах р. Коропець (ліва притока Дністра), за 9 км від районного центру і 25 км від найближчої залізничної станції Бучач. Територія – 2,96 кв. км. Дворів – 116. Населення – 314 осіб (2014). Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки пізнього палеоліту, трипільської, комарівсько-тшинецької культур.

Перша письмова згадка – 1787 р. Назва села, правдоподібно, пов’язана із сусіднім селом Голгоча, з якого в давнину, нібито, виганяли всіх, хто не хотів коритися панові, за став, де умови життя були важкими. Ці люди “за ставом” і започаткували Заставці.

1787 р. у селі було 10 дворів. За станом 1861 р. населення збільшилося до 552 осіб, а 1910 р. тут мешкало 914 жителів. 1902 р. велика земельна власність належала Ізраелю Сафріну. До Першої світової війни в селі працювала двокласна школа, розміщена у власному будинку, засновано читальню “Просвіти”.

Після польсько-української війни 1918–1920 рр. постали філії товариств, розвивалися  кооперативи і молочарська станиця. Аматорський театральний гурток, церковний та світський хори підняли рівень національної свідомості громадян села. Виникла КАУМ (Католицька акція української молоді). Сільське жіноцтво організувалося в гурток “Союз Українок”.  За переписом 1931 р., в Заставцях – 976 мешканців. Місцеві жителі займалися переважно хліборобством, обробляючи порівняно із сусідніми селами значні площі орної землі.

Від вересня 1939 р. село – під радянською владою. Від 6 липня 1941 р. до 22 липня 1944 р. Заставці – під німецькою окупацією; нацисти вивозили на примусові роботи до Німеччини юнаків і дівчат, серед них: Богдан (1936 р. н.), Олекса та Стефанія, Джиджори. У 1944–1950-х рр. Заставці стали центром зв’язку для ОУН та УПА. Село зазнало великих втрат:

  • загинули Григорій Бойко (1927–1946), Микола Гальма (1902–1947), Іван Годич (1919–1944), Петро Гринишин (р. н. невід.–1944), Іван (1924–1945), Микола (1922–1944) і Михайло (р. н. невід.–1944) Джиджори, Василь (1921–1941) і Григорій (1924–1945) Залізняки, Володимир (1926–1946), Іван (1906–1941) та Іван (1921–1945) Кісі, Григорій (1922–1944), Іван (1918–1945), Марія (1920–1945) і Микола (1914–1945) Коломийці, Іван Лупак (1925–1946), Василь Новіцький (1922–1945), Іван Савіцький (р. н. невід.–1945), Петро Шпунт (1926–1944), Іван (1921–1944) і Петро (1915–1946) Яремки та інші.

Із мобілізованих на фронти Другої світової війни:

  • пропали безвісти: Степан Блукало (1919 р. н.), Григорій Джиджора (1910 р. н.), Петро Джиджора (1900 р. н.), Михайло Качур (1918 р. н.), Йосип Медвідь (1902 р. н.).

На спецпоселення в Сибір були вислані:

  • Марія Баглай (1924 р. н.), Ганна Бернацька, Ярослав Бойко (1928 р. н.), Катерина Дунець (1923 р. н.), Ганна Каськів (1926 р. н.), Ганна (1934–1954), Іван (1931 р. н.), Микола (1909–1953) і Текля (1910–1951) Коржановські, Вікторія Михайлюк (1925 р. н.), Семен Небесний (1917–2001), Теодор Новіцький (1910–1991), Ярослав (1936 р. н.), Іван, Петрунелія, Христина, Юрко Шулики та інші.

1949 р. організовано колгосп; у 1990-х рр. розпайований. У 1955 р. село радіофіковане. У червні 1957 р. в Заставцях унаслідок повені знищені прибережні будинки, були людські жертви.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква Різдва Собору Пресвятої Діви Марії (1835, дерев’яна),
  • цегляна каплиця Святих Верховних Апостолів Петра і Павла (2007);
  • недіючий римо-католицький костел,
  • “фігура” Матері Божої,
  • погруддя Т. Шевченка (1991),
  • пам’ятний хрест на честь скасування панщини (1848),
  • символічна могила Борцям за волю України (1991),
  • “фіґура” Божої Матері (2008),
  • братська могила вояків УПА (1944; в урочищі Романова долина, що біля села).

Діють ЗОШ 1 ступеня, клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, магазин, пилорама та фермерське господарство. У селі народились:

  • історик, публіцист Іван Джиджора (1880–1919), релігійний діяч о. Василь Джиджора (1896–1987),
  • архієпископ Запорізький і Мелітопольський Григорій (в миру Качан Ярослав Михайлович, 1939 р. н.).

Тут проживав у 1890–1893 рр. письменник і священик о. Тимотей Бордуляк (1863–1936). 1983—1993, 1998 — проживав та служив о. Григорій Петришин (1934–1998). Нині служить о. Роман Бронецький.

Джерело

Уніят, В. Заставці [Текст] /В. Уніят, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 57—59 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt