ЗАСТАВЧЕ | Підгаєцький район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДЕРЖАВНА ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ КРАЮ, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону, Карта Тернопільської області

ЗАСТАВЧЕ — село Підгаєцького району Тернопільської області. Розташоване на лівому березі р. Золота Липа (ліва притока Дністра), за 11 км від районного центру і 34 км від найближчої залізничної станції Потутори. Через село проліг автошлях Галич–Сатанів. До 1991 р. належало до Бережанського району. Територія – 1,18 кв. км. Дворів – 113. Населення – 268 осіб (2014).

Перша письмова згадка – 1785 р. Назва села походить, найімовірніше, від слова “за ставом”, вказуючи на місце розташування поселення. Від середини 19 ст. Заставче – власність Рачинських. У 1904 р. велика земельна власність належала А. Бачинському.

За Австро-Угорщини і Польщі функціонувала однокласна школа з українською та польською мовами навчання.
Діяли філії українських товариств “Просвіта”, “Січ”, “Сокіл”, “Рідна школа”, “Сільський господар” та інших, а також кооператива. 1915 р. село спалили російські війська. У Леґіоні УСС служили Іван Моравський і Тимко Стахович.

  • 1921 р. в селі – 94 двори, 649 жителів;
  • 1931 – 171 двір, 724 жителі;
  • 1939 – 790 жителів.

Від 1939 р. Заставче – під радянською владою. Від 5 липня 1941 р. до 21 липня 1944 р. – під нацистською окупацією.
На фронтах німецько-радянської війни загинули Павло Довжинський (р. н. невід.), Леонід Рохман (1908 р. н.),
пропав безвісти Володимир Ломінський (1916 р. н.).

У Сибір за радянської влади вивезено багато національно свідомих родин із села. Місцеві жителі брали участь у національно-визвольній боротьбі ОУН та УПА, зокрема: Дмитро Банах (1922 р. н.), Дмитро Венгер (1926 р. н.), Володимир Мороз (р. н. невід.), Дмитро Сулима (1920 р. н.), Ярослав Хрептак (1925 р. н.) та ін.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква св. Юрія (1832),
  • хрести на честь скасування панщини (друга половина 19 ст.), 50-річчя створення УПА (1992 р.),
  • Замок (17 ст.), який називали Завалівським, не зберігся,
  • гробівець останніх власників замку – Рачинських, сполонізованого старовинного українського шляхетського роду;
  • поховання УСС (1915), серед них могила поета і четаря Івана Балюка. З ініціативи С. Колодницького оновлено могилу о. Дмитра та Кароліни Гузарів (прадіда і прабаби кардинала УГКЦ Любомира Гузара).

Навпроти кладовища височить стовп із червоної цегли – пам’ятка з часів нападів татар. Тут, за переказами, був похований “тулуб Буняка” – татарського наїзника.

Джерело під горою у Заставчому в другій половині 19 ст. було місцем лікування хворих людей.

У селі народилися:

  • живописець, фотохудожник Степан Банах (1942–1997),
  • журналіст Володимир Душник (1908–1985),
  • дириґент Іван Легкий (1943–1997),
  • громадські діячі Микола Зацухний (1915–1992), Володимир, Осип (обидва 1908 р. н.), Петро (1942 р. см.) Пришляки, Анна Сокальська (1931–1994).

Джерело

Колодницький, С. Заставче [Текст] / С. Колодницький, У. Коропецька, В. Уніят  // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 182 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt