ЗАЛІССЯ | Монастириський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

ЗАЛІССЯ — село Монастириського району Тернопільської області. До села приєднано хутір Поле. Розташоване на берегах р. Коропець (ліва притока Дністра), за 10 км від районного центру і 32 км від найближчої залізничної станції Бучач. Територія – 2,26 кв. км. Дворів – 104. Населення – 266 осіб (2014). Поблизу села виявлено археогічні пам’ятки пізнього палеоліту, трипільської і давньоруської культур.


Перша письмова згадка – 1454 року. Назва свідчить про те, що поселення розташоване “за лісом”.

  • 1841 р. тут проживало 200 українців,
  • 1880 – 247 українців, 134 поляки, 33 євреї;
  • 1890 – 291 українець, 128 поляків, 20 євреїв;
  • 1900 – 336 українців, 149 поляків, 16 євреїв;
  • 1939 – 385 українців, 365 поляків.

1902 р. велика земельна власність належала Станіславу Бадені. Житлових будинків у 1921 р. – 90, 1931 р. – 150. У Заліссі засновано першу в Бучацькому повіті кооперативу; вона до Першої світової війни набула 44 морґи поля, а після війни – ще 46 морґів. У березні 1914 р. в селі урочисто відзначено 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.

Під час Першої світової війни село стало ареною важких боїв між ворогуючими сторонами. За роки війни спалено 16 господарств, 32 родини виселено, полягло 18 осіб. У 1918–1920 р. в боях загинули:

  • Володимир Данилевич, Олекса Катеринчук, Олекса, Іван та Йосиф Меленюки, Дмитро та Іван Парасюки, Осип Петренко.

Із села в УГА воювали 4 старшини і 2 підстаршини; рядові: Мар’ян та Михайло Бащії, Яків Верещинський, Юрій Захарчук, Андрій Катеренчук, Юліан Максимчук, Іван та Яків Меленюки, Михайло Остап’юк, Федір Паращук, Йосип Рогальський, Олександр Собків.

Діяли філії товариств “Просвіта” (першим головою в 1908 р. був Марко Каганець), “Сільський господар”, “Луг”, “Рідна школа”, “Відродження”, хор, кооператива. При церкві створили братство тверезості. Село мало дві вапнярки, цегельню, дахівкарню, ґуральню і млин. У 1938 р. жителі Залісся за участі гостей із навколишніх сіл велично відсвяткували 70-ті роковини товариства
“Просвіта”.

Від вересня 1939 р. село – під радянською владою. 1940 р. заарештували члена ОУН Василя Каганця і відвезли в Чортківську тюрму, подальша його доля невідома. Від 5 липня 1941 р. до 23 липня 1944 р. село – під німецькою окупацією. Із мобілізованих на фронти Другої світової війни:

  • загинули: Семен Кіндрат, Василь Крамарчук (1908–1945), Володимир Рожний (1905–1945), Тимко Сус (1909–1945);
  • пропав безвісти Софрон Мороз (1908 р. н.).

1947 р. був організований колгосп, 1950 р. два колгоспи сіл Залісся і Велеснів об’єдналися в один – у с. Велеснів; у 1990-х рр. розпайований. Село зазнало руйнувань під час повені 13 червня 1957
року.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква Різдва Пречистої Богородиці (1880; реставрована 1891, 1991 – художник М. Довгань; 2009, художник В. Василик,
  • капличка,
  • “фіґура”,
  • символічна могила Борцям за волю України (1938; відновлена 1988),
  • братська могила з пам’ятником (1995) 38 жертвам трагедії 6 лютого 1945 р.,
  • хрест-офіра з написом: “Пам’ятка для рідного села Залісся від його уродженця Степана Гузана” (1994).

У вересні 2013 р. призупинено діяльність ЗОШ 1 ступеня. Діють бібліотека, клуб, фельдшерський пункт, торговий заклад. Замлі обробляє ТзОВ “Ленком ua”.

У Заліссі народилися:

  • члени ОУН Володимир, Зенон та Мирослав Дощаківські; діяч ОУН, член Головної Управи Союзу Українців у Великій Британії Михайло Захарчук-Зелений (1918–1996);
  • активіст ОУН, політично-громадський діяч у США Григорій Кріслатий (“Гамалія; 1920–1982);
  • літератор, публіцист, педагог, правозахисник Семен Кріслатий (1925 р. н.),
  • заслужений будівельник України Михайло Чеканський.

Поблизу с. Залісся в лісовому урочищі “Коропець” є пам’ятка природи “Дуби звичайні” (5 дерев).


ПОЛЕ – хутір, приєднаний до Залісся; розташований за 2 км на схід від нього. У 1949 р. на хуторі було 34 двори, 196 жителів, 1952 р. – 9 дворів, 28 жителів.

Джерело

Залісся [Текст] / Б. Мельничук, І. Федечко, О. Черемшинський, Р. Черемшинська // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 56—57 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt