ВЕРБІВ | Підгаєцький район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДЕРЖАВНА ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ КРАЮ, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

ВЕРБІВ — село Підгаєцького району Тернопільської області. До села приєднано хутір Райок. Упродовж 1964–1992 рр. село називалося Першотравневе. Розташоване у глибокій балці на правому березі р. Коропець (ліва притока Дністра), за 5 км від районного центру і 29 км від найближчої залізничної станції Потутори. До 1991 р. належало до Бережанського району. Територія – 6,16 кв. км. Дворів – 334. Населення – 816 осіб (2014).

Перша письмова згадка – 1441 р., згідно з документами Центрального державного історичного архіву України
м. Львів (28 травня 1494 р., у цьому місті розглядали тяжбу, яку Станіслав із Требухова зініціював за дідиччину у
Вербові). Згодом село належало Потоцьким, ґрафові Водзінському. Наприкінці 19 ст. Вербів – власність вірменської родини Торосєвичів.

Леґенда розповідає, що коли татари напали на село, то пограбували і спалили його. Тільки деяким жителям вдалося втекти і заховатись у долині поміж верб над річкою. Згодом ці люди відбудували село і назвали його Вербів. Відомі й інші версії походження назви села.

1620 р. Вербів як центр волості отримав міські права, якими володів до 1812 р. Містечко мало 11 ремісників. Під час нападу татар 1624 р. ординці вбили і забрали в ясир 229 осіб. Того ж року Вербів згадане в документах як місто.

Діяли філії українських товариств “Просвіта” (від 1894 р.), “Січ”, “Сокіл” (1923 р.), “Союз Українок”, “Рідна Школа”, “Сільський господар”, а також кооператива. 1880 р. в селі – 251 двір, 1425 жителів.

В УГА служили: Корнило Будний (1885 р. н.), Микола Бурдун (1895 р. н.), Василь Вербіцький (1899 р. н.), Олексій Гарасим’як (1896 р. н.), Микола Гнатиків (1895 р. н.), Олексій Головко (1896 р. н.), Григорій Дяків (1895 р. н.),
Мартин Королишин (1888 р. н.), Юрій Лапчак (1892 р. н.), Дмитро Мастенко (1895 р. н.), Антон Нискоклон (1894 р.
н.), Василь Островський (1894 р. н.), Іван Петрущак (1885 р. н.), Григорій Ригайло (1895 р. н.), Дмитро Стасюк (1889
р. н.), Григорій Федорів (1891 р. н.), Василь Хомин (1888 р. н.), Петро Яськів (1890 р. н.).

У березні 1914 р. в селі відбувся повітовий з’їзд “Січі”, під час якого відзначено 100-річчя від дня народження Т. Шевченка. Під час пацифікації 1930 р. польські поліцаї жорстоко побили о. А. Содомору та директора школи Т. Романківа Від вересня 1939 р. село – під радянською владою.

Від 5 липня 1941 р. до 21 липня 1944 р. – під нацистською окупацією. На фронтах Другої світової війни загинуло 16 чоловіків; пропали безвісти – 20 осіб. Жителі села брали участь у національно-визвольній боротьбі ОУН та УПА. Серед них:

  • Григорій Зубрій (1928 р. н.), Мирон Катерняк (р. н. невід.), Йосип Королишин (1923 р. н.), Петро Лапчак (1915 р. н.), Іван Луцишин (1921 р. н.), Петро Посунька (р. н. невід.), Євген Федорів (“Опришок”; р. н. невід.), Іван Чемерис (“Сон”; 1921 р. н.), Микола Федорів (1929 р. н.) та ін.

1935 р. в селі відбулося повітове свято жінок, учасниками якого стали 3000 жителів Підгаєччини. 11 січня 1964 р. рішенням виконкому Тернопільської обласної ради село перейменовано на Першотравневе.

13 листопада 1992 р. згідно з постановою Президії ВР України знову перейменовано на Вербів.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква св. Миколая (1835, мурована),
  • “фіґура” Матері Божої,
  • пам’ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1980),
  • пам’ятний хрест на честь скасування панщини (друга половина 19 ст., реставрований у 1990),
  • пам’ятний знак на честь 550-річчя села (1994, кам’яний),
  • погруддя М. Мізерного (1996),
  • символічна могила полеглим за волю України (1991).

Діють ЗОШ 1–2 ступенів, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садочок “Ромашка”,
торгові заклади; землі орендує ТзОВ “Мрія”.

У селі народилися:

  • редактор, публіцист Василь Воронович (1947 р. н.),
  • військовик, правник Євген Гордіца (1950 р. н.),
  • господарник Володимир Дубовський (1949 р. н.),
  • діяч ОУН і УПА Мартин Мізерний (“Рен”; 1910–1949),
  • громадсько-політичний діяч Микола Нискоклон (1886–1919),
  • громадський діяч Корній Стасюк (1940 р. н.),
  • журналіст Ігор Федорів (1971 р. н.);

У селі переховувався Григорій Мацейко (“Богдан Рік”), який убив польського міністра внутрішніх справ Пєрацького.

 


РАЙОК – хутір, приєднаний до с. Вербів; розташований за 3 км від нього. 1949 р. тут – 16 дворів, 52 жителі.

Джерело

Коропецька, У. ВЕРБІВ [Текст] / У. Коропецька, Б. Мельничук, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 173—174 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt