ВЕЛИКІ ГАЇ | Тернопільський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, Карта Тернопільської області

Великі Гаї — село в Тернопільському районі Тернопільської області, центр Великогаївської сільради, південно-східна околиця міста Тернополя (4 км від центру міста). Населення — 4252 особи (2012), 1360 дворів. Одне з найбільших сіл області. Від вересня 2015 року — центр Великогаївської сільської громади. У межах населеного пункту знаходиться ландшафтний заказник місцевого значення Наші гаї.

Перша документальна згадка про Великі Гаї датується 1785 роком. У XVIII ст. Тернопільські міщани, переважно українського походження, мали землі на схід від р. Серет, які доходили до меж сіл В. Березовиця, Кип’ячка, Товстолуг, Красівка, Дичків, Смиківці, Байківці, Шляхтинці. Вони обробляли під посів здебільшого землі, наближені до околиць міста. Інші, віддалені землі використовували під угіддя (сіножаті, ліси, пасіки, сади). Ці землі, розташовані півколом до Тернополя, були пересічені чисельними гаями дубів.

Найбільшими були гаї на сході – Великі Гаї, що тягнулися на відстані 5 км. З розширенням Тернополя на ці віддалені міські землі Великих Гаїв як і інші землі – Малих, Чумакових, Гречинських, Шляхтинецьких Гаїв – переселялися молоді сім’ї з тернопільських родин, де вони закладали своє житло та господарство. Інше джерело поселенців у Гаях – біженці-кріпаки із навколишніх сіл.

У Великих Гаях проживали нащадки відомих тернопільських міщан з родів Чубатих, Сеньковських, Онуферків, Кордубів, Давидовичів, Майків, Решетухів, Гладких, Сеників, Чумаків (звідси і назви окремих частин села – Долина Гладких, Сеньковський Кут, Кордубівка тощо). Вони вважали себе тернопільськими міщанами і на них поширювалися всі ті ж права, як і на міщан, що жили в межах міста.

Жителі Великих Гаїв вирощували хліб, городину, садовину, худобу, тримали пасіку. Вони важко, але таки давали собі раду, забезпечуючи місто харчовими продуктами. Нелегко їм доводилось із забезпеченням водою. У центральній частині села криниць налічувалось дуже мало. Тому для вимочування конопель, прання білизни, напоювання худоби використовувались джерельні водойми – «прачки», що розташовувались обабіч південної та північної частин села.

За архівними даними в 1938 році у Великих Гаях проживало 280 українських родин, 60 родин поляків і 10 єврейських родин. Останні переважно займались гуртовою закупівлею зерна та худоби.

Водночас тернополяни – від старого до малого, зокрема інтелігенція, учнівська молодь тягнулися до Великих Гаїв і залишали тут свій добрий слід. Так директор Народної школи м. Тернополя (нині в цьому приміщенні знаходиться обласна станція юних техніків по вул. Січових Стрільців) Теодор Сеник мав у В. Гаях власний сад і навчав гаївчан садівництву і пасічництву.

Завдяки першому бургомістру-українцю Володимиру Лучаківському на початку XX ст. було закладено гарний обширний парк, що належав місту і де влітку влаштовували фестини «Рідна школа», «Просвіта», «Молода громада», «Сокіл», «Захоронка», «Доріст» та інші. Уздовж головної вулиці Великих Гаїв Тернопільський магістрат встановив криниці – «качалки», свердловини яких є достатньо потужними і нині.

Немало гаївчан поклали свої голови у Першій світовій війні, в боротьбі за українську державу в 20-х роках минулого століття, зазнали знущань в польському концтаборі Береза Картузька. З політичних мотивів в середині 30-х років польська влада від’єднала Великі Гаї від м. Тернополя і прилучила громаду гаївчан до Великої Березовиці.

Вже у 1901 р. у В. Гаях був утворений осередок «Просвіти». Відкрито однокласну школу в хаті Сеників, читальню в будинках В. Кашуби, а потім П. Пасічника, наймали стодоли для репетицій та концертів. В 1910 році громадою В. Гаїв, що налічувала всього біля 1 тис. чоловік, було збудовано церкву. Пізніше звели цегляну чотирикласну школу, в якій вчителювали в 20-х роках українець Корнелій Посацький та полька Ядвіга Хвальбінська.

В 30-х роках громада села на чолі з осередком «Просвіт» збудувала читальню. Крім цього осередок «Просвіта» мав театральний гурток, аматори якого ставили понад 20 вистав в рік, хор чисельністю до 40 чоловік. Керівниками хору були В. Давидович, М. Штойко.

Також працював духовий оркестр. Напередодні Другої світової війни у селі було збудовано монастир СС. Студиток за кошти родини Кучерів, з якої три доньки стали монахинями. До приходу в 1939 році Радянської влади село офіційно вважалося передмістям Тернополя під назвою Tarnopolskie Gaje.

Чимало життів забрала війна, чимало гаївчан-патріотів загинуло, воюючи на стороні УПА. Близько 300 сімей стали жертвами сталінських репресій та було вивезено в Сибір та Воркуту. 18 квітня 1950 року у Великих Гаях відбулася збройна сутичка між частинами МДБ та боївкою УПА. У післявоєнний період село поступово відроджується, в 1960-х із хрущовською «відлигою» повертається на батьківщину більшість вивезених на Сибір родин. Село впорядковують, воно стає зразковим не тільки у Тернопільському районі, а й в області.

У 1989 році відновлюють збудовану ще у 1910, але занедбану за часи тоталітарного режиму греко-католицьку церкву (до того її використовували як склад для реквізитів Тернопільського драмтеатру). На прицерковній території було насипано символічну могилу-курган на честь загиблих Січових Стрільців та воїнів УПА а також споруджено хрест з нагоди 1000-ліття Хрещення Русі князем Володимиром. У центральній частині села, поруч із стадіоном було закладено парк — Гай Кобзаря із алеями, пам’ятником Т. Г. Шевченку та Співочим полем.

Із Великих Гаїв вийшло багато священників (о. Я. Сеньківський, о. В. Чубатий, о. Рокіцький, о. М. Решетуха, о. В. Сеньківський, о. М. Кашуба, о. В. Королюк), вчителів (Ю. Онуферко, В. Мацьків, О. Кучинська-Боднар, В. Давидович, М. Решетуха, Я. Королюк), письменник, політичний та громадський діяч М. Сосновський.

Джерела:

Великі Гаї в минулому [Електронний ресурс]: історична довідка /підгот. Ярослав Решетуха // Великогаївська громада: офіційний веб-сайт. – Режим доступу:  http://velykogaivska.gromada.org.ua/istorichna-dovidka-09-54-16-30-08-2016, вільний.

Уніят, В. Великі Гаї [Електронний ресурс] / В. Уніят // // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 240-241.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt