ТРОСТЯНЦІ | Монастириський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

ТРОСТЯНЦІ — село, центр сільської ради. Розташоване за 27 км від районного центру і 22 км від найближчої залізничної станції Дубівці (Галицький р-н, Івано-Франківської обл.). У зв’язку з переселенням жителів, хутори Вербовиця, Курячий, Полянче, Явирків та Ярковиця виведені з облікових даних. Територія – 4,14 кв. км. Дворів – 158. Населення – 279 осіб (2014).

Відоме від 1585 р., розташоване в урочищі Ярковиця. Коли на село напали татари, люди  повтікали в долину, зарослу трощами, де нині, власне, і є село. Першими поселенцями були Лайтарі. 1900 р. в селі проживало 1106 українців, 198 поляків, 47 євреїв. У 1904 р. велика земельна власність належала Марії Меліні. 1906 р. відбувся селянський страйк.

На початку Першої світової війни в Тростянці працювали дві школи – українська і польська. 1920 р. українську реорганізовано в утраквістичну (двомовну). Перед Першою світовою війною в Тростянці діяли філії товариств “Просвіта”, “Січ”. Після початку війни осіб призовного віку забирали в австро-угорське військо.  Частина молоді записалися в Леґіон Українських Січових Стрільців, пізніше в УГА.

У часи польської окупації, незважаючи на переслідування з боку влади, в селі діяли: читальня “Просвіти”, Народний дім, збудований у 1925 р., кооперативи, молочарня, філія товариства “Луг”, аматорський гурток, хор. Була корчма.  Незважаючи на жорстку політику пацифікації, влітку 1932 р. біля церкви насипано могилу на честь полеглих за Україну. З цього приводу з’їхалась окружна поліція – близько 130 осіб – і зруйнували могилу, а людей побили й заарештували; засудили 15 осіб, а селянина Дворського засудили на 8 років.

У середині 1930-х рр. у селі почав діяти осередок ОУН. До 1939 р. в Тростянцях проживало 1180 українців, більше 700 поляків і 8 сімей мадярів (угорців). У період панування Польщі селом володів пан Стахунь, який під час війни втік на Захід. Від вересня 1939 р. село – під радянською владою. У 1939 р. згоріла третина села, зокрема польська школа, 69 дворів і стара церква, на місці якої нині висипана стрілецька могила. Нова церква, побудована у 1911 р., вціліла.

Від 5 липня 1941 р. до 22 липня 1944 р. село – під нацистською окупацією. Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни

  • загинули: Ілля Чорний (1924–1945), Василь (1912–1945), Василь (1914–1942) Степан (1905–1945) Шеленки;
  • пропали безвісти: Іван Балагура (1910 р. н.), Микола Сторож (1909 р. н.), Василь Чуйко (1909 р. н.), Василь Шеленко (1917 р. н.), Петро Шуляк (1910 р. н.), Петро Яблунь (1912 р. н.).

Були репресовані:

  • Розалія Борецька (1905 р. н.), Розалія Галушка (1926 р. н.), Марія Геленко (1925 р. н.), Анастасія Двірська (1926 р. н.), Анастасія Нестеренко (1925 р. н.), Анастасія Сокацька (1929 р. н.), Гання Ткачук (1926 р. н.), Ганна Шуляк (1930 р. н.) та інш.

Була розміщена бригада колгоспу (центральна садиба в Усті-Зеленому), діяв цегельний завод.
2010 р. закрита ЗОШ.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • греко-католицька церква Пресвятої Трійці (1812, перебудована 1911),
  • костел (початок 20 ст., недіючий),
  • каплиця,
  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967),
  • символічна могила Борцям за волю України (відновлено 1990).

Діють клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, торговий заклад. Обробляє землі ТзОВ “Дністер”.

У селі народився господарник Іван Балагура (1950 р. н.). Проживає Михайло Людера (1924 р. н.), який брав участь у штурмі рейхстагу, і взвод, в якому служив, увечері 8 травня 1945 р. вивісив прапор над рейхстагом; проживав капелан УГА, священик, ігумен о. Йосиф Іван Лучинський (1888–1947).

На околиці села є Тростянецьке родовище гіпсу.


 

ЯВИРКІВ – хутір, виведений із облікових даних у зв’язку з переселенням жителів; розташований за 1 км від села. 1949 р. на хуторі було 2 двори, 5 жителів; 1952 р. – 2 двори, 6 жителів.

КУРЯЧИЙ – хутір, виведений із облікових даних у зв’язку з переселенням жителів; розташований за 1 км від села. 1949 р. на хуторі було 4 двори, 22 жителі; 1952 р. – 4 двори, 22 жителі.

ПОЛЯНЧЕ – хутір, виведений із облікових даних у зв’язку з переселенням жителів; розташований за 2 км від села (нині на місці хутора – поле). У 1949 р. на хуторі було 14 дворів, 23 особи; 1952 р. – 14 дворів, 45 осіб.

ВЕРБОВИЦЯ – хутір, виведений із облікових даних узв’язку з переселенням жителів; розташований за 1 км від села (нині на місці хутора – поле). У 1949 р. на хуторі було 4 двори, 17 осіб.

ЯРКОВИЦЯ – хутір, виведений із облікових даних у зв’язку з переселенням жителів;  розташований за 1 км від села. У 1952 р на хуторі було 4 двори, 17 осіб.

Джерело

Гусениця, І. Тростянці [Текст] / І. Гусениця, І. Федечко, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 82—83 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt