СУРАЖ | Шумський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

СУРАЖ — село, центр сільської ради, якій підпорядковане село Ходаки. До Суража приєднано хутори Березина, Малинів і Сторонянка, неподалік було село Турів (Турова). Розташоване на берегах р. Вілія (ліва притока Горині, басейн Прип’яті, сточище Дніпра), за 8 км від районного центру і 28 км від найближчої залізничної станції Лепесівка. Територія – 7,87 кв. км. Дворів – 394. Населення – 1385 осіб (2014).

Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки ранньозалізного віку і давньоруської культури. Цей населений пункт над р. Вілією відомий із часів Київської Русі. Його назва походить, цілком можливо, від слова “Сурож”, оскільки місцевість ще з незапам’ятних часів заселили кримські греки (сурожці).

Surazh, автор фото: tkachuk. Розмістив: Олег Сироватко

На північ від Шумська в лісах постав грецький монастир, який названо Суразьким. Перша письмова згадка про Сураж датована 1390 р. В історичних документах ще трапляються також назви Суражь, Суразь, Сурож.

Під час монголо-татарської навали місто занепало. У 1555 р. вітебський воєвода Стефан Збаразький збудував тут замок і, очевидно, надав поселенню статус міста. Відомо, що 1570 р. населений пункт у числі інших навколишніх сіл належав князю Іванові Масальському, від якого в 1583 р. перейшов до Костянтина Острозького.

У 16 ст. Сураж із замком належав князю Василеві Острозькому; переданий Анні-Алоїзі Острозькій, яка вийшла заміж за гетьмана Яна-Кароля Ходкевича. У 1640 р., незадовго до смерті заповіла містечко острозьким єзуїтам

В акті від 1659 року, який підтверджував Гадяцьку угоду, згадані монастир і шпиталь Святої Трійці в Острозі, котрий із містечком Сураж та волостями забрали єзуїти.

У середині 18 ст. Сураж як місто почав занепадати. Історики пов’язують це із закриттям єзуїтських інституцій і вигнанням їх з міста. 1773 року населений пункт переданий у власність луцького підкоморія Юзефа Страйновського, від нього – до Корвіцьких, а далі – до Раковських.

У 1828 р. Сураж і його величезні лісові масиви конфіскував царський уряд. Належачи до Російської імперії, Сураж втратив своє значення. В кінці 19 ст. стараннями В. Дубровінського на прилеглих територіях було утворено заповідник “Суразька дача”.

Наприкінці 19 ст. у селі – 185 дворів, 1219 мешканців, 1911 – 1390, 1931 р. – 1903 жителі. У 1911 році в селі діяв водяний млин. Ще до 1914 року залишалися руїни давніх оборонних валів замку та міста. А єзуїтський костел був перебудований на церкву.

Від вересня 1939 р. село – під радянською владою. 1940 р. примусово створено першу сільськогосподарську артіль. Із початку липня 1941 р. до 26 лютого 1944 р. село – під нацистською окупацією. У національно-визвольній боротьбі ОУН і УПА брали участь майже 100 осіб, серед них:

  • Мотруна Андрійчук (1899 р. н.),
  • Григорій Блажаюк (1920 р. н.),
  • Ганна Верещинська (1921 р. н.),
  • Борис (1923–1946), Василь (р. н. невід.–1941) і Кирило (1908–1944) Вознюки,
  • Ілля Гук (1913– 1945),
  • Микита Корольчук (1914–1944),
  • Арсен (1914 р. н.) і Сильвестр (1921 р. н.) Кушніруки,
  • Ананій Лісничук (1920 р. н.),
  • Роман Мельничук (1922–1944),
  • Григорій (1924–1945) і Феодосій (1912–1944) Ніколюки,
  • Кирило Панасюк (1925–1946),
  • Дмитро Півень (1912–1945),
  • Григорій Поліщук (1921–1945),
  • Євгенія (1924–1944), Микола (1904–1946), Михайло (1920–1953) і Феофан (1919–1941) Тарановські,
  • Лука Хомар (1919–1943),
  • Антоніна Якимчук (1901 р. н.).

За радянської влади репресовано 46 сільських родин. Із 156 мобілізованих на фронти німецько-радянської війни загинуло 32 чоловіки, 34 пропало безвісти. 1948 р. колгосп відновлено.

До кінця 1980-х рр. у селі розташовувалась центральна садиба колгоспу, до якого теж належали села:

  • Боложівка,
  • Васьківці,
  • Кути,
  • Малі Садки,
  • Ходаки.

Після 1998 р. в Суражі діяло ПАП “Відродження”. Нині земельні паї селян орендує агрохолдинг “Мрія”.

Церква в с.Сураж, автор фото: Ark Boyarsky. Розмістив: Олег Сироватко

Пам‘ятки:

  • церква Різдва Пресвятої Богородиці (1730, мурована),
  • 2 каплички,
  • залишки мурованої вежі 16 ст.,
  • 9 “фіґур”: 6 мурованих (1910, 2005–2009) і 3 дерев’яних (2004–2006)
  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968, реконстр. 2004);
  • пам’ятний хрест воякам УПА (1991).

Працюють НВК “ЗОШ 1–3 ступенів–дитячий садочок”, Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв’язку, 5 торгових закладів. 25 січня 2015 р. під час війни на сході України (АТО) загинув уродженець Суража Федір Лопацький (1978 р. н.). У селі народилися:

  • спортсменка, майстер спорту України з маутінбайку (гірський велосипед) Алла Бойко (1990 р. н.),
  • художник Ростислав Глувко (1927–1990),
  • журналіст, публіцист Андрій Мельничук (1940 р. н.),
  • письменник-полеміст Василь Суразький (справжнє Василь Малюшицький; серед. 16 ст.–бл. 1608).

У селі жили і працювали лісівники Андрій Вовчок (1962 р. н.), Василь Дубровінський (1868–1936), вчився художник та літератор Василь Капустинський (1951 р. н.).

Діє Суразьке лісництво Кременецького лісгоспзагу. Поблизу села є лісовий заказник загальнодержавного значення Суразька дача і Суразький дендрологічний парк; також зростають дуби Суразький та Тараса Шевченка, сосна Лесі Українки.

Джерела:

Уніят, В. Сураж [Текст] / В. Уніят, І. Фарина, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 2. — Тернопіль, 2014. — С. 592—594 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt