СТАРА МОГИЛЬНИЦЯ | Теребовлянський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

СТАРА МОГИЛЬНИЦЯ — село в Україні, в Теребовлянському районі Тернопільської області. Центр сільської ради, до якої належить Нова Могильниця. Протягом 1964–1991 рр. називалося Трудове. Село Стара Могильниця розташоване на берегах р. Гнила Рудка (права притока Серету, басейн Дністра), за 18 км від районного центру і найближчої залізничної станції м. Теребовля. До Старої Могильниці приєднано хутір Гайдайка. Територія – 2,35 кв. км. Дворів – 162. Населення – 491 особа (2014).


Могильниця – одне з найстаріших поселень Теребовлянщини. Про його давнє походження свідчать знахідки трипільської культури (3 тисячоліття до н. е.) та Київської Русі, знаряддя праці кінця бронзової епохи, бронзова релігійна статуетка (належить до II століття н. е.), римські монети та інше.

Перша згадка про Могильницю датована 1497 р., коли через неї проходили полки німецьких хрестоносців фон Тіфена, що разом із польським королем Яном Ольбрахтом вирушили на Волощину.

За науковим трактуванням, назва Могильниця – “поселення на могилах”, тому що виникло на місці бою між військами короля Данила Галицького і хана Батия.

За іншою версією, первісна назва села походить від чотирьох великих могил, розташованих на північ від населеного пункту, де поховані захисники рідної землі, які полягли в боях у давні часи, або від нерівної рельєфної місцевості, що нагадує магільницю – вузьку і важку дерев’яну дощечку з вирізаними зубцями, котру використовували для прасування білизни.

За історичною забудовою село поділялося на Стару Могильницю (тут була стара церква), Нову Могильницю, Кремінку, Загороди. Тимчасова назва Трудове – данина радянській ідеології. Через село пролягав торговий шлях із Теребовлі до Бучача.

У Старій Могильниці є церква Пресвятої Трійці, звана ще Хоптяною (від слова «хопта» – трава). Леґенда розповідає, що колись тут був сінокіс, який простягавсь аж до лісу. Одного літнього дня чоловіки косили сіно, змучились і прийшли до кринички напитися води. Там їм з’явивсь образ Матері Божої.

Цей образ передали до Зарваниці. Але жителям села снилися сни про те, що Матір Божа благає, щоб її забрати на те місце, де вона з’явилася. Образ Божої Матері привезли із Зарваниці до Старої Могильниці, на місці появи побудували каплицю під назвою Хоптяна, в яку помістили цей образ.

У 1720 р. на місці каплиці збудували церкву, що діє донині. На жаль, образ Матері Божої, який століттями зберігався в церкві, у 1980-х рр. зник. У 1650–1653 рр. настав голод, після якого вибухну епідемія “погиблиці” (холери), що знищили населення села майже наполовину.

У 1721, 1770 і 1894 роках холера спричинила великі людські жертви. 1880 р. в селі проживало 1129 осіб. 1902 р. велика земельна власність належала Едмундові Старжинському. Під час Першої світової війни Могильниця перебувала в зоні воєнних дій. У 1919 році у селі лютував тиф, що забрав життя дуже багатьох людей.

17 вересня 1920 р. через село пройшов 1-ий кінний полк чорних запорожців Армії УНР. У Старій Могильниці діяли філії товариств “Просвіта”, “Січ”, “Луг”, “Сільський господар”, “Рідна школа”; аматорський драматичний гурток, кооператива. 1929 р. у селі на кошти односельців-еміґрантів розпочалося будівництво Народного дому (його перший голова – Михайло Бойчук). Тут були глядацька зала з галереєю, кімната для сходин і крамниця. Активну участь у будівництві Народного дому брали М. Бойчук, П. Худий, М. Терлецький та ін.

Від вересня 1939 р. Стара Могильниця – під радянською владою. Від 6 липня 1941 р. до 24 березня 1944 р. село – під нацистською окупацією. На фронтах німецько-радянської війни разом у Старій та Новій Могильницях загинуло 53 чоловіки, 98 пропали безвісти.

1949 р. у селі був примусово організований колгосп, 1959 р. укрупнений. Нині земельні паї території Могильницької сільської ради орендують ПАПи “Конкурент” і “Крок”.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • кам’яна церква Святої Трійці (УПЦ КП, 1720, реставрована 2010),
  • могила підполковника Червоної армії Б. Лінського (1944),
  • пам’ятний хрест на честь скасування панщини (1848, відновлено 1989),
  • пам’ятний знак УСС та воякам УПА (1996),
  • меморіальна дошка М. Зарицькому (1999; на будинку школи),
  • символічна могила Борцям за волю України (1993).

Працюють ЗОШ 1–2 ступенів ім. Мирона Зарицького, Будинок культури, бібліотека, два торгових заклади; діє пилорама.
У Старій Могильниці народилися:

  • дириґент, педагог Володимир Василевич (1911–1962),
  • журналіст, громадський діяч Антон Грицишин (1945 р. н.),
  • музикант, скрипаль-віртуоз, аранжувальник Володимир Довбня (1954 р. н.),
  • вчений-математик, філософ, педагог Мирон Зарицький (1889–1961),
  • педагог, краєзнавець, бібліограф, колекціонер Іван Снітовський (1922–1980),
  • спортсмен, тренер (шахи) Роман Чемерис (1956 р. н.);

Проживав і похований педагог, етнограф, дослідник культури гуцулів, громадсько-культурний діяч Лука Гарматій (1866–1924).


ГАЙДАЙКА – хутір, належав до Могильниці; розташований за 1 км від нього. У 1930-х рр. тут нараховувалося 50 хат, функціонували школа, в якій учителювали Зенон Гарячий і поляк Гнида, читальня (від 1936). Нині на місці хутора – поле, бо частина людей переселилася у Нову Могильницю, інші – у Ласківці.

Джерело

Івахів, Г. Стара Могильниця [Текст] / Г. Івахів, М. Ониські, М. Сушко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 329—330 : фот. кольор.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt