СТАРА БРИКУЛЯ | Теребовлянський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

СТАРА БРИКУЛЯ — село Теребовлянського району Тернопільської області. Розташоване у верхів’ї витоків річок Брушиця та Гнила Рудка (праві притоки Серету, басейн Дністра), за 18 км від районного центру і найближчої залізничної станції м. Теребовля. Західною околицею села проліг автошлях Тернопіль–Івано-Франківськ. Територія – 2,74 кв. км. Дворів – 132. Населення – 368 осіб (2014). Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки черняхівської культури.


Перша письмова згадка датована 1670 р. Зі спогадів старожилів, Стара Брикуля колись була присілком села Хмелівка (Винявка). Назву села Брикуля трактують від потічка Ріка (нині безіменний), що мав потрійно покручене русло і в давнину був неспокійний, “брикався” – заливав усю округу.

Відомі окремі пояснення від дієслова “брикатися” – треба розуміти як “вперте, непіддатливе, котре вміє постояти за себе”. За іншою версією, назва походить від прізвища Брик. Після того, як татари зруйнували Брикулю, поселення отримало до назви означення Стара (Стара Брикуля), оскільки неподалік будували нове село з такою ж самою назвою; його назвали Нова Брикуля.

На початку 20 ст. при дорозі, що з’єднувала села Стара Брикуля й Хмелівка, стояла дерев’яна церква з 1-ї половини 18 ст. Поблизу неї розпочали спорудження мурованого храму, проте до 1939 р. звели тільки стіни. Біля церкви були приходство, господарські будинки і цвинтар. У той час війтом був Іван Шельвах, парохом о. Юліан Фіцалович. 1880 р. в селі проживало 614 осіб. 1902 р. велика земельна власність належала Маурицію Зоммерштейну.

Стара Брикуля має вигляд трикутника, вершок якого звернений у бік Хмелівки. На вершині стояв костел, який збудували місцеві поляки з допомогою адміністрації та польських товариств; у 1970 р. його зруйнувала радянська влада. Протягом 1934–1939 рр. солтисом у селі був Владислав Бегановський.

До Першої світової війни в селі була польська приватна школа; українські діти навчались у школі в Хмелівці. Після війни відкрито школу в Старій Брикулі; 1933 р. громада почала спорудження шкільного будинку, розрахованого на трикласну школу, проте у цьому приміщенні почала функціонувати двокласна з польською мовою навчання; українську вивчали від 2-го класу.

Окремі частини Старої Брикулі називали Вигін, Двір, Над Ставом. Колись посеред села були два стави, що з часом висохли; залишився тільки малий потічок, що плине селом у північному напрямі.

Під час Першої світової війни у вересні 1915 р. за 5 км на північ від Старої Брикулі були стрілецькі окопи, і там відбувся переможний бій кінноти Леґіону УСС із російським військом, про що залишили спогади Лев Лепкий та Роман Купчинський.

З українсько-польської війни не повернулися додому чимало усусусів, зокрема підхорунжий Теофіль Вітушинський, який 1919 р. загинув у Східній Україні. В УГА воювали десятники Лев Заверуха і Петро Бойчук; згодом вони діяльні у товариствах “Просвіта”, “Сільський господар”, “Рідна школа”, Повітовому Союзі кооператив. У 1919–1920 рр. село захопила пошесть тифу, від якої померло багато людей.

Упродовж 1920–1939 рр. діяли філії “Просвіти” з читальнею (до якої надходили часописи “Громадський голос”, “Новий час”, тижневик “Народна справа”), “Лугу” та інших товариств; кооператива, аматорський драматичний та жіночий гуртки.

До 1935 р. в селі проживало п’ять єврейських родин, які займалися торгівлею: дві мешкали в дворі-фільварку, три – у селі. До 1939 р. залишилася тільки одна єврейка Мірка, яка утримувала корчму. Згідно з переписом населення, в 1935–1936 рр. у селі було 1150 жителів, із них 852 – греко-католики, 297 – римо-католиків, 1 – єврейка. У 1937 р. внаслідок пожежі вигоріли будівлі на одній із вулиць.

Від вересня 1939 р. Стара Брикуля – під радянською владою. Того ж місяця через село до Румунії відступали поляки. Більшовики затримали вантажні автомобілі польського міністра фінансів, що везли золото, банкноти, металеві монети від гроша до двох золотих. Більшовики захопили весь скарб, взявши у полон охоронців. За роки німецько-радянської війни знищено майже 25 будинків.

У ніч на 27 березня 1944 р. радянські вояки оточили село й провели каральну акцію, внаслідок якої спалили частину села і розстріляли Антона Заверуху (1922 р. н.), Франка Лисого, Григорія Осадцю, Антона Паращука (1922 р. н.), Володимира Снігура (1924 р. н.). 5 травня 1944 р. місцевих жителів виселили в Деренівку і Мшанець; додому селяни повернулися лише в липні.

Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни: загинули Захар (1905–1945), Павло (р. н. невід.–1945) і Франко (1899–1945) Бойчуки, Петро Заверуха (1924–1945), Іван Мушинський (1896–1945), Євген Островський (р. н. невід.–1944), Владислав Святовський (1922–1945); 14 чоловіків пропали безвісти.

Мешканці Старої Брикулі підтримували бойові дії ОУН і УПА. Підпільники села здійснювали підривні акції проти місцевої радянської влади. Ця боротьба тривала до 1952 р., коли емдебісти знищили останню криївку.

У збройних сутичках загинули: Я. Джугла (1924 р. н.), А. Заверуха (1922 р. н.), В. Заверуха (1918 р. н.), С. Заверуха (1922 р. н.), Я. Заверуха (1922 р. н.), Й. Калавур (1918 р. н.), М. Калавур (1915 р. н.), М. Лисий (1918 р. н.), В. Осадець (1922 р. н.), А. Паращук (1922 р. н.), В. Снігур (1924 р. н.), А. Чорній (1922 р. н.), В. Чорній (1922 р. н.).

Як засіб боротьби проти бандерівщини, влада застосовувала масові депортації заможних селян у Сибір та розстріли. Так, у Тернопільській тюрмі були розстріляні: Я. Бойчук (1921 р. н.), Г. Бойчук (1890 р. н.), Н. Бойчук (1921 р. н.), Ф. Гумницький (1921 р. н.), А. Калавур (1908 р. н.). Н. Ковальський (1919 р. н.), Я. Ковальський (1919 р. н.), А. Лисий (1922 р. н.), М. Лисий (1922 р. н.), Ф. Лисий (1923 р. н.), М. Чорній (1919 р. н.).

1948 р. засновано колгосп, його у 1963 р. приєднано до колективного господарства с. Хмелівка. Господарство було одним із кращих у районі. Нині землі орендують ТзОВ “Агрофірма “Дружба”, ФГ “Катрук”. У селі є кам’яна каплиця (1876 р.).
Встановлено “фіґуру” Пресвятої Богородиці (2006.); насипано символічну могилу Борцям за волю України (1996 р.). Діє торговий заклад.

У Старій Брикулі народилися:

  • педагог, історик, краєзнавець Леон Городиський (1945 р. н.),
  • історик, громадський діяч Ігор Кульчицький (1975 р. н.),
  • художник, педагог, різьбяр, майстер декоративно-ужиткового і сакрального мистецтва Михайло Кульчицький (1949 р. н.).

Джерело

Горбач, Г. Стара Брикуля [Текст] / Г. Горбач, Г. Івахів, Б. Мельничук // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 328—329 : фот. кольор.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt