СОСНІВ | Теребовлянський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

СОСНІВ — село Теребовлянського району Тернопільської області. Розташоване у західній частині району, на правому березі річки Стрипа (ліва притока Дністра), за 40 км від районного центру і 18 км від найближчої залізничної станції Денисів–Купчинці. До села належали хутори Вигода, Двориська, Гончарки й Підгориська. Територія – 6,43 кв. км. Дворів – 211. Населення – 522 особи (2014).


Вперше село Соснів згадується в документах в 1472 р. Назва Соснів, за переказами, походить від великої кількості сосен, що росли над річкою Стрипа, де розташоване село.

У середині 19 ст. село належало Леонові Суходольському. 1880 р. у Соснові з присілком Тудинка проживало 1684 особи, велика земельна власність належала Корнелію Суходольському; функціонувала початкова школа.

1898 р. Янко Палка та його сини Василь, Лев та Петро заснували у селі читальню “Просвіта” (до 1914 р. нараховувала понад 100 чоловік); також у 1906 р. створена філія товариства “Січ”, пізніше гурток “Сільського господаря”; церковний хор та аматорський гурток (засновник Рибак з синами), кооператива.

У 1915–1916 рр. у Соснові перебувала Пресова кватира Леґіону УСС (маляр Осип Курилас створив тут понад 15 картин, зокрема одну з них під назвою «Соснів»), до якого вступили жителі села Микола Процишин (1898–р. см. невід.), Микита Пукас (1898–р. см. невід.), Роман Тур (1899–1916). Населення в той час було евакуйоване, хати та господарські будівлі знищені. У 1918 р. з австрійської армії до УГА перейшло багато соснівчан, зокрема сотник Михайло Щупляк (загинув у 1919 р.).

Серед соснівчан, які боролися у рядах УСС та віддали своє життя за Україну були: Іван Бадран, Дмитро Боднарець, Володимир Вихрій, Олекса Вовк, Степан Вовк, Йосип Гавриляк, Яків Гавриляк, Михайло Кок, Павло Копцюх, Михайло Куфель, Павло Кренціглова, Павло Лазарко, Петро Лазарко, Антін Магдій, Л. Магдій, Павло Палуб’як, Василь Процишин, Петро Тур, Роман Тур, Кость Харкун, Йосип Чорній, Н. Чорній, Іван Шкафаровський, Михайло Щупляк, Семен Щупляк.

У боях за Соснів загинув стрілець Євген Петрицький; поранені стрільці Дмитро Дедюк, Михайло Пінкевич і Степан Томашівський. У бою під Семиківцями 12 жовтня 1915 р. загинув хорунжий УСС Северин Яремкевич, який залишив заповіт, щоб його поховали у Соснові, під горою на краю села Тудинка, де знаходився штаб УСС. На цьому місці насипана могила сотнику С. Яремкевичу (відновлена 1991 р.).

У 1929 р. Іван Палка заснував товариство “Луг”, гурток “Рідної школи” очолив Микола Задойний. Найбільшим святом в селі у міжвоєнний період було 40-річчя читальні “Просвіти” в травні 1939 р. Від вересня 1939 р. Соснів – під радянською владою. Протягом 1940–1962 рр. село належало до Золотниківського району.

Від 6 липня 1941 р. до 21 липня 1944 р. село – під нацистською окупацією. 28 квітня 1942 р. німці розстріляли в Рогатині (м. Івано-Франківської області) затриманих у Соснові під час облави: Теодозія Бадрана, Івана Вихрія, Антона Гурбіна, Миколу Кекіша, Петра Крутиголову, Миколу Рудика, Петра Чорнія, Степана Чорнія, Івана Шкафаровського.

Із чоловіків, мобілізованих на фронти німецько-радянської війни, 39 загинуло, 52 – пропали безвісти, подальша доля 1 чоловіка невідома. Після другого приходу радянської влади чимало соснівчан поповнили ряди УПА, де загинули: Петро Куфель, Дмитро Копестинський, Теодозій Копцюх (“Ярема”; похований в Котузові), Михайло Куфель (загинув на Багатківському полі разом з іншими членами УПА).

8 березня 1948 р. на соснівському полі “Кобили” загинули в криївці члени УПА Зеновій Боднарець, Марія Боднарець, Роман Коваль, Володимир Олійник (родом з с. Котузів); члени їхніх родин були заарештовані й вислані в концтабори Сибіру.

У 1940-х рр. у селі організований колгосп, в 1960 р. об’єднаний з колективним господарством с. Раковець, 2002 р. господарства роз’єднали. Нині селянські паї орендує ТзОВ “Агрофірма “Дружба”. У 1980-х р. побудовані Будинок культури, торговий центр, колгоспний тік.

ПАМ‘ЯТНИКИ

  • мурована греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці (1628 р., між селами Соснів і Раковець, фундатор Леон Суходольський, освятив у 1805 р. отець-канонік Костянтин Ліпніцький),
  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні “Скорботна мати” (1975),
  • символічна могила УСС (1991),
  • “фіґура” на честь скасування панщини (1848),
  • кам’яна плита (приблизно 1480) на межі сіл Соснів і Раковець. Вона відігравала роль граничного стовпа і розділяла ці села. На самому верху збереглася цифра 8, внизу – пару старослов’янських букв, що свідчить про її давнину.

Працюють ЗОШ 1–2 ступенів, дитячий садочок, Будинок культури (при ньому створено жіночий вокальний ансамбль, драматичні гуртки), бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв’язку, чотири крамниці.

У Соснові народилися:

  • економіст, страховик, менеджер, меценат Іван Бердей (1953 р. н.),
  • естрадний співак (тенор) Ігор Бердій (1956 р. н.),
  • педагог, громадський діяч Клавдій Білинський (1865–1937),
  • артист Мирон Гавриляк (1949 р. н.),
  • священик Ростислав Гладяк (1950 р. н.),
  • агрохімік-грунтознавець, господарник Володимир Дусановський (1933 р. н.),
  • вчений-економіст Степан Дусановський (1939 р. н.),
  • громадський діяч у США Максим Задойний (1921–1992),
  • громадсько-політичний діяч у США Микола Задойний (1912–1996),
  • діяч ОУН, літератор Петро Кекіш (“Роман”; 1924–1996),
  • педагог, громадська діячка Стефанія Левченко (1900– р. см. невід.),
  • оперний і камерний співак (тенор) Ярослав Лемішка (1961 р. н.),
  • військовик, громадський діяч у США Іван Палка (1901–1992);
  • є могила хорунжого УСС Северина Яремкевича, який загинув 12 жовтня 1915 р. поблизу Семиківців.

Про село Володимир Дусановський видав книжки:

  • “Вулицями Соснова” (2000),
  • “Вулицями Соснова життєві перескоки на бистрині життя” (2003).

ВИГОДА – хутір, належав до с. Соснів; розташований за 3 км на північний захід від нього.
Його жителями були поляки-переселенці, які у 1945 р. переїхали з хутора в с. Маловоди, окремі селяни переселилися в Раковець та Соснів. Таким чином до 1960 р. хутір перестав існувати.

ДВОРИСЬКА і ПІДГОРИСЬКА – хутори, належали до с. Соснів; розташовані за 1 км від нього. Нині хутори об’єднані у вулицю Підруда.

Джерело

Гарбовська, М. Соснів [Текст] /М. Гарбовська,  Г. Івахів // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 326—327 : фот. кольор.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt