СОКИРИНЦІ | Гусятинська громада | Тернопільська область
СОКИРИНЦІ — село Чортківського району Тернопільської області в складі Гусятинської територіальної громади. Центр сільської ради. До села приєднано хутір Якубівка. Розташоване на правому березі р. Збруч (ліва притока Дністра), на межі Тернопільської і Хмельницької областей, за 50 км від районного центру та 14 км від найближчої залізничної станції Скала-Подільська. На лівому березі Збруча розташоване однойменне село Хмельницької області; до 1772 р. цих два населених пункти становили одне велике село. Територія – 1,27 кв. км. Дворів – 133. Населення – 218 осіб (2014).
Перша письмова згадка датована 1493 роком. Поблизу Сокиринців виявлено археологічні пам’ятки трипільської і черняхівської культур, перших століть н. е. та 11–13 століть; викопано бивень мамонта, кремінні знаряддя. Михайло Крищук у навчально-методичному посібникові «Топоніміка Тернопільщини» (2011) подав кілька варіантів походження назви села:
- від прізвища Сокирко;
- від слова «сокирники» – княжі воїни, озброєні бойовими сокирками;
- від роду занять мешканців: сокирянами у Прикарпатті називали лісорубів. За селом працювали каменоломні;
- за Австро-Угорщини функціонував фільварок ґрафа Ґолуховського. Жителі вирощували кукурудзу, квасолю, тютюн.
Малоземельні мешканці, рятуючись від злиднів, еміґрували на заробітки до Канади. На території Сокиринців були споруджені казарми КОП – «Корпусу Охрони Пограніча» (польської прикордонної охорони). У селі в:
- 1900 – 801 житель, 1910 – 870, 1921 – 669, 1931 – 793 жителі;
- 1921 – 137, 1931 – 161 двір.
Діяли філії товариств «Просвіта», «Сокіл», «Луг» та інших; кооператива. Стараннями місцевого жителя Володимира Змрочка організовано аматорський театральний гурток, встановлено пам’ятник Т. Шевченку (1915, знищено).
Під час Першої світової війни Сокиринці майже повністю згоріли. Протягом 1917–1923 рр. село відбудувалось. У 1923 р. зведено муровану церкву, дім читальні «Просвіти». Після встановлення у вересні 1939 р. радянської влади органи НКВС розстріляли жителя Сокиринців Антона Маслія. Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 39 жителів села:
- Василь Гаврилюк (1924 р. н.),
- Антон Гречка (1912 р. н.),
- Іван (1913 р. н.), Микола (1899 р. н.) та Михайло (1904 р. н.) Ільчишині,
- Володимир (1926 р. н.), Дмитро (1908 р. н.) й Микола (1900 р. н.) Когути,
- Василь Лихо (1904 р. н.),
- Микола Лойк (1900 р. н.),
- Петро Лучка (1901 р. н.),
- Антон Мазур (1905 р. н.),
- Микола Мелько (1919 р. н.),
- Петро Олищак (1906 р. н.),
- Василь Остапишин (1926 р. н.),
- Петро Пазин (1919 р. н.)
- та інші.
1947 р. у Сокиринцях був голод.
ПАМ‘ЯТКИ:
- церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (УГКЦ, 1921; 1944 – згоріла, відбудована 1989),
- могила воякам УПА, полеглим у 1945–1946 рр.
Працюють клуб, бібліотека, ФАП. Серед відомих уродженців села:
- Дмитро-Михайло Ільчишин (1902–1983) – редактор, агроном, громадський діяч у Канаді;
- Віталій Мостовий (1949 р. н.) – економіст, громадський діяч;
- Тарантеля (справж. Семанців Михайло, набуте в Канаді – М. Смит; 1889–р. см. невід.) – письменник, громадський діяч.
Джерело
Мельничук, Б. Сокиринці [Текст] / Б. Мельничук, М. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 506—507 : фот.