СОБОРНЕ | Тернопільський район | Тернопільська область
СОБОРНЕ — село Тернопільського району Тернопільської області, у складі Байковецької ОТГ. Підпорядковане Чернелево-Руській сільській раді. Перша назва Чернелів-Мазовецький, від 1946 р. – Жуково (на пам’ять про командувача 1-го Українського фронту маршала Георгія Жукова, штаб якого базувався там під час завершальної стадії Проскурівсько-Чернівецької операції 1944 р.); від 1957 р. – Жовтневе (на честь Жовтневого перевороту 1917 р.; нині місцеві жителі асоціюють назву села із місяцем жовтнем). З 2015 – Соборне. Розташоване на берегах р. Гнізна Гнила (один із витоків Гнізни, басейн Серету, сточище Дністра), за 14 км від Тернополя та 5 км від найближчої залізничної станції Бірки Великі. Площа населеного пункту – 3,4 кв. км. Середня висота над рівнем моря 307 м. Дворів – 234. Населення – 590 осіб (2014).
Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки черняхівської культури. Відоме від кінця 17 ст. як присілок разом із с. Чолганщина Чернелева-Руського. У 16 ст. територіально належало до містечка Чернелів. Після припинення турецько-татарських набігів населений пункт активно заселяли поляки, яких місцеві мешканці називали мазурами (мазовами), звідси, ймовірно, назва – Чернелів-Мазовецький.
У другій половині 1750-х років власником села був, імовірно, Франциск Марковський. Наступні власники села – Міхал Ястжебський, після смерті у 1764 р. Міхала – його дружина Йоанна з Сєраковських.
Протягом 1793–1816 рр. велика земельна власність належала Тадеушеві Ястжебському; у 1830 р. – Рохові Кеплічу, близько половини 19 ст. – Феліксові Салацькому, згодом – Левові Суходольському.
Від другої половини 19 ст. до 2-ї світової війни велику земельна власність тут мали Подлеські. 1768 р. збудовано дерев’яний костел (фундаторка – Йоанна з Сєраковських; від 1810–1818 рр. мурований) і утворена римо-католицька парафія. Відомо, що в 1851 р. працювала школа, від 1895 р. – двокласна.
У 1880 р. в селі проживала 1191 особа; з них – 251 українець, 905 поляків, 35 євреїв. 1895 р. в Чернелові-Мазовецькому були фільварок, став, млин і корчма. 1921 р. в селі – 241 будинок, 1319 осіб. 1932 р. діяли трикласна школа, філія товариства “Просвіта” і польські організації. Упродовж 1934–1939 рр. належало до ґміни Бірки Великі.
Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинув або пропав безвісти 31 уродженець села; з них – 12 поляків. Під час звільнення села від нацистів у березні 1944 р. костел пограбували червоноармійці.
Після німецько-радянської війни місцевих поляків переселили у Польщу. Упродовж 1947–1948 рр. у селі базувався гарнізон “істрєбітєльного батальйона” (“стрибків”). На початку 1948 р. примусово створено колгосп; у 1990-х рр. розпайований.
1968 р. засновано аматорський хор “Конар Лемківщини” (від 1988 р. народний; із хором працювали відомі діячі культури – Володимир Верней, Остап Гайдукевич, Михайло Рапіта та ін.).
ПАМЯТКИ:
- церква Пресвятої Трійці (УГКЦ, 1818, перебудована 1990, з костелу),
- каплички Матері Божої (2000),
- при в’їзді в село (2003),
- “фіґури” св. Францішки (1860) і Матері Божої,
- пам’ятний знак українським переселенцям, які восени прибули 1944-го з Лемківщини (2005).
Діють ЗОШ 1–2 ступенів, пекарня, Будинок культури, бібліотека, ФАП, дитячий будинок сімейного типу (священиче подружжя Гавлічів), торговий заклад; земельні паї орендують ТзОВ “Вікторія”, фермерські господарства “Солтисяк” та “Кітик”.
У селі народилися:
- фінансист, громадський Андрій Лісняк (1973 р. н.),
- журналіст, громадський діяч Ярослав Сиривко (1955 р. н.),
- економіст, фінансист, почесний енергетик України Любов Фрицька (1951 р. н.).
Є гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення джерело “Безодня” (0,04 га).
Джерело
Уніят-Карпович, В. Жовтневе [Текст] / В. Уніят-Карпович // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 377—378 : фот. кольор.
