СЛОБІДКА | Теребовлянський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

СЛОБІДКА — село в Україні, в Теребовлянському районі Тернопільської області, у складі Теребовлянської ОТГ. Село, підпорядковане Долинській сільській раді. Раніше називалося Слобідка Янівська. До Слобідки належало село Знесіння. Розташоване на правому березі р. Серет (ліва притока Дністра), за 18 км від районного центру і 8 км від найближчої залізничної станції Деренівка.  Територія – 2,65 кв. км. Дворів – 185. Населення – 386 осіб (2014).

Поблизу Слобідки виявлено археологічні пам’ятки трипільської культури. Поселення було розміщене в урочищі Знесіння, за 1,5 км на південь від села. Займало підвищений лівий берег р. Гнила Рудка і правий берег Серету поблизу місця впадіння Гнилої Рудки в р. Серет. Тут зібрано уламки кераміки, крем’яні знаряддя. Виявлено велику кількість глиняної обмазки, сліди жител. Матеріали зберігаються у Львівському історичному і Тернопільському краєзнавчому музеях.

Перша письмова згадка – 26 липня 1497 р. у книзі Ксавері Ліскі “Чужоземці Польщі”, де описано як війська польського короля Яна Ольбрахта, йдучи на Волощину, переходили через Слобідку з боку від Микулинців до Яблунова разом з військами німецьких хрестоносців.

Назва села Слобідка Янівська походить від слова “слобода” – невелике вільне поселення; Янівська – вказує на основне поселення, біля якого виросли ці висілки. За станом на 1788 р., у селі було 49 будинків, церква, панський маєток і корчма.
1819 р. Слобідка (93 господарства) належала Теклі Янішевський. 1880 р. у селі проживав 941 житель; функціонувала початкова школа.

Наприкінці 19–на початку 20 ст. у Слобідці був Народний дім, в якому діяли філії товариств “Просвіта” з читальнею, “Луг” та інші, кооператива; від 1930-х рр. функціонував осередок ОУН. У 1921 р. в селі проживали 1260 осіб. До 1934 р. Слобідка становила окрему ґміну, до якої належав присілок Знесіння. Функціонувало два млини, каменоломня, цегельня. 1925 р. збудовано костел.

Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни загинули 18 чоловіків, пропали безвісти 6. Протягом 1945–1946 рр. із села виселено багато польських сімей, а в їхніх хатах замешкали українці переселенці з Польщі. 3 січня 1946 р. на території села відбувся останній бій боївки “Довбуша”.

Їхні сім’ї та багатьох інших, запідозрених у зв’язках з повстанцями, спротиві організації колгоспу вивезли у концтабори в Сибір. 1946 р. у Слобідці внаслідок протистояння між поляками і українцями загинуло ряд жителів села, зокрема українська родина Луців.

У 1949 р. у селі примусово створено колгосп. Нині селянські земельні паї орендують фермерські господарства “Долина “Рома”, “Єдність-Могильницька”.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • мурована церква святих Верховних апостолів Петра і Павла (1925, УГКЦ, реконструйована 1990, з костелу),
  • три “фіґури” Матері Божої,
  • пам’ятні хрести на честь скасування панщини (друга половина 19 ст., відновлений 1992),
  • пам’ятник до 60-річчя переселення українців з Польщі (2006),
  • пам’ятник Борцям за волю України (2009).

Працюють НВК “ЗОШ 1 ступеня–дитячий садочок”, клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, торгові заклади.
У селі народились:

  • учасник війни в Афґаністані Ярослав Дисевич (1960–1980),
  • господарник, громадський діяч Іван Павлик (1895–1956),
  • учитель, культурно-освітній діяч Андріян Шепертицький (1913– р. см. невід.),
  • учитель, культурно-освітній діяч у Канаді Володимир Шепертицький (1906–1971).
  • Поблизу села є Слобідське родовище пісковиків.

ЗНЕСІННЯ – cело, виведене із облікових даних у зв’язку з переселенням жителів. Розташоване за 6 км на південь від нього. Відоме від 1661 року. Згодом неодноразово згадане у 18 ст. За однією версією, назва походить від того, що “село знесли з лиця землі татари”. За іншою версією, поселення в часи Теребовельського князівства було “місцем переговорів (зносин) з половецьким ханом”.

Від 19 ст. присілок села Слобідка. Протягом 1934–1939 рр. належало до ґміни Янів (нині с. Долина). Під час 1-ї світової війни Знесіння частково зруйноване. Відомо, що у 1936 р. у Знесінні був костел. У 1940 р. більшовики вивезли частину польського населення у Сибір.

Під час нацистської окупації (1941–1944 рр.) Знесіння мало статус села і належало до ґміни Буданів. 1946 р. поляків із села переселили до Польщі. У березні 1949 р. на хуторі 58 будинків, 280 мешканців. На початку 1951 р. в Знесінні проживали чотири родини, яких цього ж року переселили. Будинки і костел розібрали.

Нині на хуторі розташовані оздоровчий табір “Промінь”, монастир святого Теодора Студита з церквою (від 2006) й приватний будинок. На хуторі від 2008 р. проживає літераторка, громадсько-політична діячка Наталія Михно (1973 р. н.). Є придорожній хрест і шість ставків.

Джерело

Івахів, Г.  Слобідка [Текст] / Г. Івахів, Н. Ковальська // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 321—322 : фот. кольор.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt