СЛІПИЙ Йосиф Іванович

 В НТШ і Тернопільщина, Редактори | Видавці, Церковні діячі
СЛІПИЙ Йосиф Іванович  (справжнє прізвище Коберницький-Дичковський; 17.02.1892, с. Заздрість Теребовельського повіту, нині Теребовлянського району — 07.09.1984, м. Рим, Італія) — український церковний діяч, патріарх Української ГКЦ, митрополит, верховний архієпископ і кардинал, богослов, редактор. Член НТШ.

Здобувши початкову освіту в народній школі в Заздрості, продовжив навчання в народній школі у Вишнівчику. У 1903 р. вступив до Тернопільської гімназії, яку закінчив у 1911 р. з відзнакою, восени 1911 р. — до Львівської духовної семінарії УГКЦ та записався на теологічний факультет Львівського університету.

За рекомендацією митрополита Андрея Шептицького в 1912 р. продовжив навчання в богословській колегії «Канізіянум» в Інсбруці (Австрія), де вивчав теологію й філософію. У 1916 р. успішно захистив докторську дисертацію «Die Auffassung des «Lebens» nach dem Evangelium und I Briefe des Hl. Johannes».

21 вересня 1917 р. прийняв у Львові від митрополита Андрея дияконські свячення, а 30 вересня 1917 р. в Уневській лаврі — ієрейські свячення. Потім продовжив навчання в Інсбруці. У 1920—1921 pp. студіював богослов’я, літургію, класичні й сучасні мови, церковне мистецтво, історію в Папському університеті Григоріянум та Папському університеті Анджелікум в Римі.

Написав латинською мовою габілітаційну роботу «De principio spirationis in Sanctissima Trinitate: historica-dogmatica inquisitio» і, склавши додатковий іспит в університеті Григоріянум, отримав титул «magister agregatus», що дорівнювало ступеню приват-доцента. Улітку 1922 р. повернувся до Львова, де його призначили професором догматичного богослов’я Львівської духовної семінарії.

У вересні 1922 р. започаткував видання квартальника «Богословія» і був його постійним редактором (1922—1939, 1942). У 1923 р. став співзасновником і головою Богословського наукового товариства, створив та очолив бібліотеку товариства.

У кінці 1925 р. митрополит Андрей призначив отця Йосифа ректором Духовної семінарії у Львові та деканом богословського факультету. У 1926 р. Йосиф Сліпий започаткував видання «Аскетичної бібліотеки». На початку 1928 р. митрополит А. Шептицький затвердив Статут Богословської академії, а в 1929 р. призначив його ректором, залишаючи на посаді ректора Духовної семінарії.

У 1931—1939 рр. очолював редакційну колегію літературно-наукового журналу «Дзвони», а також співпрацював із різними академічними об’єднаннями. У 1933 р. здійснив подорож до Святої землі, а в 1935 р. — до Англії. 22 грудня 1939 р. отець Йосиф Сліпий таємно прийняв хіротонію та став архієпископом — помічником митрополита.

Під час німецької окупації Кир Йосиф керував відновленою Богословською академією й був деканом філософського факультету, сприяв відновленню Богословського наукового товариства, Духовної семінарії, добився з Рима дозволу надавати наукові ступені абсольвентам академії.

Незважаючи на усвідомлення небезпеки з поверненням радянської влади в 1944 р., митрополит Андрей, владика Кир Йосиф разом із всіма греко-католицькими єпископами залишилися в Україні. 1 листопада 1944 р. (після смерті митрополита Андрея Шептицького) перебрав провід над Галицькою митрополією УГКЦ.

11 квітня 1945 р. НКВС заарештувало та засудило Йосифа Сліпого на 8 років виправно-трудових таборів, 3 роки позбавлення політичних прав і конфіскацію майна. Загалом відбув 18 років заслання в таборах Печори, Сибіру, Мордовії, Далекого Сходу. Перебуваючи в неволі, митрополит написав розвідку «Історія Вселенської Церкви на Україні».

26 січня 1963 р. за клопотання Папи Римського Іоанна XXIII та президента США Джона Кеннеді Йосиф Сліпий був звільнений і виїхав до Італії. У жовтні 1963 р. взяв участь у Другому Ватиканському соборі й у присутності двох із половиною тисяч делегатів з усього світу закликав піднести Українську греко-католицьку церкву до Патріаршої гідності.

У грудні 1963 р. Східна конгрегація надала Львівському архієпископу та Галицькому митрополиту титул і владу Верховного архієпископа, а Папа Павло VI іменував главу Української греко-католицької церкви членом Священної конгрегації для Східних церков, а в січні 1965 р. — кардиналом. Перебуваючи в Римі, кардинал Йосиф дбав про відродження українських релігійних, наукових та культурних установ у центрах проживання співвітчизників.

З його ініціативи та благословення 8 грудня 1963 р. відкрито Український католицький університет імені святого Климента Папи з бібліотекою, видавництвом та архівом, відновлено Богословське наукове товариство й видання журналу «Богословія». У 1965 р. створено осередок монахів Студійського уставу.

У 1967 р. викуплено та реставровано давню святиню українських католиків у Римі — церкву Святих мучеників Сергія і Вакха. 28 вересня 1969 р. урочисто посвячено собор Святої Софії в Римі. У 1968—1973 рр. Блаженнійший Йосиф відвідав вірних в українських поселеннях Європи, Австралії, Північної та Південної Америки.

У 1930 р. Йосифа Сліпого обрано дійсним членом, а від 1964 р. — почесним членом Наукового товариства імені Шевченка.  Він — член Тіберійської академії в Римі (1965), почесний доктор Українського вільного університету (1969), трьох американських й одного канадського університетів. Йосиф Сліпий залишив нащадкам велику творчу спадщину.

Джерела:

Йосиф Сліпий [Текст] // Наукове товариство імені Шевченка і Тернопільщина (1873—1940) : Історично-філософська секція: дійсні члени : бібліогр. покажчик / Упр. культури Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка, Терноп. осередок НТШ ; уклад. Л. Оленич ; автор вступ. ст. М. Андрейчин ; кер. проекту й наук. ред. В. Вітенко ; ред. О. Раскіна. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2017. — С. 171—200. — Режим доступу: http://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/2018-ntshtern-1.pdf, вільний.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt