СКОМОРОШЕ | Чортківський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

Україна, Тернопільська область, Чортківський район, с. Скомороше
Підпорядковане Звиняцькій сільській раді. Поблизу Скоморошого є хутори Муравщина та Перейма. Площа села 143.77 га. На 01. 01. 2009 року у селі проживало 265 чол.

Розташоване в долині, на берегах р. Перейма (біля гирла), правої притоки Серету, басейн Дністра, за 29 км від районного центру та 17 км від найближчої залізничної станції Білобожниця. Територія – 1,16 кв. км. Дворів – 82. Населення – 230 осіб (2014).

На початку 20 ст. на околицях Скоморошого знайдено сліди поселень доби неоліту. Перша письмова згадка датована 1508 роком. За переказами старожилів, перші поселення збудовані на берегах річки з боку від с. Буданів; на пагорбі, біля церкви був цвинтар, де зберігся хрест.

У 1989 р. під час ремонтних робіт на церковному подвір’ї викопано череп людини, більший, ніж у наших сучасників. Під час копання траншеї під фундамент церкви знаходили людські кістки великих розмірів. Над крутосхилом р. Потік, між селами Скомороше та Звиняч у 18 ст. був монастир.

Є дві версії щодо назви села.

  • Перша – вона походить від скоморохів – мандрівних акторів-музикантів, які в давнину поселилися на березі р. Серет і таким чином утворилося село.
  • Якщо правдива друга версія, то село заснував пан Скоморось, або інший варіант Скоморовський від прізвища якого і походить назва села. Жителі села Буданів і в даний час кажуть на людей з Скомороше – Скоморовські.

Здавна тут люди займалися землеробством, хоча ґрунти здебільшого глинясті й не давали високих урожаїв. Скомороше належало до Теребовлянського повіту і було власністю панів, які проживали в містечку Будзанові (нині – с. Буданів).

Під їх орудою і за їхні кошти та польського ксьондза Вив’юрського у 1820 р. розпочали спорудження костела. Згодом через нестачу коштів будівництво припинили. Тоді громада села домовилася з паном про передачу мешканцям Скоморошого недобудованого храму, щоб завершити його і переобладнати під церкву.

Громада села завершила будівництво, і 27 вересня 1849 р. освячено греко-католицьку церкву Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Дах храму покрили гонтом (тоненькі дощечки), встановили великий купол (баню).

У 1912 р. пожежа знищила будинки половини села. Згорів і дах храму, який згодом покрили бляхою, змінивши форму бані. Відтак в Скоморошому знову з ініціативи о. Вив’юрського поляки спорудили костел Святого Людвіка (дерев’яний; знищили представники радянської влади в середині 1950-х рр.).

У 1850-х рр. побудовано приміщення для школи, в якій навчання проводили польською мовою; були уроки української мови. 1880 р. у селі проживали 411 осіб; велика земельна власність належала римо-католицькому проборству в уже згаданому Будзанові.

За Польщі діяли філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Рідна школа» та інших; кооператива. У 1931 р. в Скоморошому – 480 жителів.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти:

  • Володимир Бабелюк (1907 р. н.),
  • Михайло Білобровка (1919 р. н.),
  • Степан Боднар (1914 р. н.),
  • Михайло Бойчук (1908 р. н.),
  • Василь (1911 р. н.) і Степан (1916 р. н.) Басаги,
  • Володимир Голденюк (1919 р. н.),
  • Степан Гринчишин (1911 р. н.),
  • Степан Дерев’янко (1915 р. н.),
  • Василь (1923 р. н.) та Іван (1923 р. н.) Дикуни,
  • Михайло (1899 р. н.) й Степан (1919 р. н.) Дмитраші,
  • Іван Дмитрик (1924 р. н.),
  • Іван (1912 р. н.) і Степан (1902 р. н.) Зубики
  • та інші

– всього 35 мешканців села.

В УПА воювали Іван Мельник, Василь Ранецький, Степанія Садова та інші жителі Скоморошого.

У другій половині 1940-х рр. у хаті сім’ї Піців (розстріляних) організовано клуб. При ньому в 1949 р. відкрито бібліотеку, яка тоді мала 50 примірників літератури. В клубі діяли аматорські театральні та фольклорні гуртки. 1968 р. збудовано нове приміщення клубу.

 

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього (відновлено 1989).  На початку 1960-х рр. у селі закрили церкву Воздвиження Чесного Хреста, а її приміщення використовували під склад кінофільмів, що функціонував до кінця 1980-х років. Церковне майно частково було передане до храму с. Звиняч. Представники місцевої влади забрали церковні дзвони, залишивши один на випадок оповіщення про пожежу чи смерть жителя села.
  • церква святого Великомученика Димитрія Солунського (УАПЦ, 1992),
  • каплиця Пресвятої Богородиці. У радянські роки з каплиці вкрадено оберіг села – дерев’яну «фігуру” св. Яна (кін. 17– поч. 18 ст.), яку в 2000-х рр. відновили з ініціативи директора Будинку культури Галини Мальованої.
  • кам’яна плита «Закатованим священникам УГКЦ».
  • дзвіниця з давнім колодязем.
  • пам’ятний хрест на честь скасування панщини (1852);
  • символічні могили УСС (1991) та УПА (1992);
  • дерев’яний хрест із розп’яттям вцілів вздовж польового шляху, що веде до місцевості Муравщина та однойменного хутора; біля нього традиційно відзначають пам’ятні дати.
  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985).

Автор: Photo by Mykola Vasylechko. Світлина Миколи Василечка., CC BY-SA 4.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=35695820

Працюють ЗОШ 1 ступеня, клуб, бібліотека, ФАП, торговий заклад, ПАП «Скомороше». Серед відомих уродженців села Василь Градовий (1964 р. н.) – господарник, громадський діяч.

Джерела

Ковальков, Ю. Скомороше [Текст] / Ю. Ковальков, Я. Чорпіта //Тернопільський енциклопедичний словник [Текст] : у 4 т. Т. 3. — Тернопіль, 2008. — С. 279.

Федечко, М. Сокиринці [Текст] /  М. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 503—504 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt