ШИПОВ В’ячеслав Едуардович

 В Афганська війна 1979—1989 | Книга пам’яті, Військовики, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону
ШИПОВ В’ячеслав Едуардович (18.05.1958, м. Бережани Тернопільської області — 30.11.1980) — військовик, лейтенант. Начальник зв’язку 1 мотострілецького батальйону в / ч п.п. 51932. Орден Червоної Зірки (посмертно).

Народився 18 травня 1958 року в родині військовослужбовців в місті Бережани Тернопільської області. Згодом сім’я переїхала до Львова. Тут маленький Слава пішов в перший клас. З другого по четвертий класи шкільну освіту малюк отримував в Київській середній школі № 77.

Подальша служба Шипова-старшого проходила в місті Анадир, де хлопчик і закінчив загальноосвітній навчання. У школі В’ячеслав навчався добре, любив музику, займався спортом – мав розряд з баскетболу.

У 1975 році В’ячеслав Шипов став курсантом Полтавського ВВКУС, яке успішно закінчив у 1979 році. Першим місцем служби молодого лейтенанта стала військова частина зв’язку в місті Чернігові, де В’ячеслав взяв під командування взвод роти, що несе цілодобове чергування на вузлі зв’язку штабу армії.

7 січня 1980 року його прохання про переведення на службу в Афганістан було задоволено. Після недовгих зборів в місті Біла Церква В’ячеслава Шипова направили на перепідготовку в місто Термез (Узбецька РСР), де він освоїв техніку ведення бою в гірничо-пустельній місцевості. Для подальшої служби був направлений в 181-й полк, що дислокувався в “Теплому стані” міста Кабул. На новому місці молодого офіцера призначили начальником зв’язку батальйону.

За час служби в Афганістані В’ячеслав Шипов зарекомендував себе доброзичливим і кмітливим командиром, він неодноразово брав участь в бойових операціях, але намагався ніколи зайвий раз не наражати на небезпеку підлеглих солдат-зв’язківців.

30 серпня 1980 року їхня батальйон у складі полку вирушив на бойову операцію в провінцію Баглан. Завдання зв’язківців полягала в тому, щоб, піднявшись на висоту, коригувати ведення вогню артилерії. Батальйон відправився в напрямку міста Кундуз. Поблизу Малого Баклана зв’язківці стали закріплюватися на вершинах гірських схилів. Артилеристи за координатами зв’язківців стали вести прицільний вогонь. В ході перехресної стрільби було знешкоджено кілька спостережних позицій зв’язківців.

Командир Шипов наказав відновити зв’язок, а сам кинувся до найбільш вразливою позиції. Він повз, знаючи, що артилеристи чекають координат. Раптом ворожа куля вразила офіцера в ногу. Перемагаючи біль, він продовжував рухатися вперед. Друга куля потрапила в живіт. Офіцер застосував знеболююче і продовжив рух. Він дістався до позиції, відновив зв’язок. Однак протриматися зміг лише близько години. По дорозі в госпіталь помер.

За мужність, стійкість, відвагу і героїзм, проявлені в бою, Указом Президії Верховної Ради СРСР лейтенант Шипов В’ячеслав Едуардович нагороджений орденом Червоної Зірки посмертно.
Похований на Байковому цвинтарі в Києві.

джерело

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt