ШИПОВ В’ячеслав Едуардович

ШИПОВ В’ячеслав Едуардович (18.05.1958, м. Бережани Тернопільської області — 30.11.1980) — військовик, лейтенант. Начальник зв’язку 1 мотострілецького батальйону в / ч п.п. 51932. Орден Червоної Зірки (посмертно).

Народився 18 травня 1958 року в родині військовослужбовців в місті Бережани Тернопільської області. Згодом сім’я переїхала до Львова. Тут маленький Слава пішов в перший клас. З другого по четвертий класи шкільну освіту малюк отримував в Київській середній школі № 77.

Подальша служба Шипова-старшого проходила в місті Анадир, де хлопчик і закінчив загальноосвітній навчання. У школі В’ячеслав навчався добре, любив музику, займався спортом – мав розряд з баскетболу.

У 1975 році В’ячеслав Шипов став курсантом Полтавського ВВКУС, яке успішно закінчив у 1979 році. Першим місцем служби молодого лейтенанта стала військова частина зв’язку в місті Чернігові, де В’ячеслав взяв під командування взвод роти, що несе цілодобове чергування на вузлі зв’язку штабу армії.

7 січня 1980 року його прохання про переведення на службу в Афганістан було задоволено. Після недовгих зборів в місті Біла Церква В’ячеслава Шипова направили на перепідготовку в місто Термез (Узбецька РСР), де він освоїв техніку ведення бою в гірничо-пустельній місцевості. Для подальшої служби був направлений в 181-й полк, що дислокувався в “Теплому стані” міста Кабул. На новому місці молодого офіцера призначили начальником зв’язку батальйону.

За час служби в Афганістані В’ячеслав Шипов зарекомендував себе доброзичливим і кмітливим командиром, він неодноразово брав участь в бойових операціях, але намагався ніколи зайвий раз не наражати на небезпеку підлеглих солдат-зв’язківців.

30 серпня 1980 року їхня батальйон у складі полку вирушив на бойову операцію в провінцію Баглан. Завдання зв’язківців полягала в тому, щоб, піднявшись на висоту, коригувати ведення вогню артилерії. Батальйон відправився в напрямку міста Кундуз. Поблизу Малого Баклана зв’язківці стали закріплюватися на вершинах гірських схилів. Артилеристи за координатами зв’язківців стали вести прицільний вогонь. В ході перехресної стрільби було знешкоджено кілька спостережних позицій зв’язківців.

Командир Шипов наказав відновити зв’язок, а сам кинувся до найбільш вразливою позиції. Він повз, знаючи, що артилеристи чекають координат. Раптом ворожа куля вразила офіцера в ногу. Перемагаючи біль, він продовжував рухатися вперед. Друга куля потрапила в живіт. Офіцер застосував знеболююче і продовжив рух. Він дістався до позиції, відновив зв’язок. Однак протриматися зміг лише близько години. По дорозі в госпіталь помер.

За мужність, стійкість, відвагу і героїзм, проявлені в бою, Указом Президії Верховної Ради СРСР лейтенант Шипов В’ячеслав Едуардович нагороджений орденом Червоної Зірки посмертно.
Похований на Байковому цвинтарі в Києві.

джерело