ШВЕЙКІВ | Монастириський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

ШВЕЙКІВ — село, центр сільської ради. Розташоване на р. Коропець (ліва притока Дністра), за 7 км від районного центру і 25 км від найближчої залізничної станції Бучач. Протягом 1964–1991 рр. називалося Трудолюбівка. До Швейкова приєднано хутір Підгірний. Територія – 7,04 кв. км. Дворів – 211. Населення – 588 осіб (2014). Поблизу Швейкова виявлено археологічні пам’ятки пізнього палеоліту, трипільської, голіградської і черняхівської культур.

Перша письмова згадка – 1448 рік. У 1454 р. належало Теодорові Бучацькому-Язловецькому.За переказами, назва села походить від прізвища пана Швейка, який приїхав сюди з Львівщини, сподобав собі цю місцевість та й поселився тут. Так на зарослому лісом місці було засновано село. Назва Трудолюбівка – данина часів радянської ідеології.

1624 р. Швейків отримав маґдебурзьке право. Через турецько-татарські напади містечко занепало. 1785 р. налічувалося лише 76 дворів, 1880 р. – 270 дворів, 1560 жителів, серед них: 1050 греко-католиків, 448 – римо-католиків, 49 – євреїв і 13 – інших віросповідань.

1902 р. велика земельна власність належала Старжинському. У Легіоні УСС боролись Яків Маґдій (1894 р. н.) та Володимир Мурович (1888–1968), котрий також брав участь у Листопадовому зриві 1918 р., згодом був політв’язнем польського концтабору Береза Картузька.

У польсько-українській війні 1918–1920 рр. відзначився підпоручник УГА Павло Микитин. Діяли філії товариств “Просвіта”, “Рідна школа”, “Сільський господар” та інших, кооператива. У другій половині 1930-х років створено підпілля ОУН, до якого належала патріотично налаштована молодь.

Від вересня 1939 р. село – під радянською владою, яка почала “полювання” за членами ОУН, українською інтелігенцією, просвітянами. Від 4 липня 1941 р. до 22 липня 1944 р. село – під нацистською окупацією. УПА допомагали: Володимир Будний (1922 р. н.), Володимир Вівчар (1926 р. н.), Іван Гаврилишин (1931 р. н.), Іван Козела (1927 р. н.), Мар’ян Крушельницький (1922 р. н.), Марія Михайлюк (1927 р. н.), Василь Олійник (1923 р. н.), Володимир Франчевський (1914 р. н.).

Із мобілізованих на фронти Другої світової війни 23 чоловіки загинули, 11 – пропали безвісти. Під час національно-визвольної боротьби в роки Другої світової війни та у післявоєнний період загинуло понад 30 осіб, серед них:

  • Станіслав Батюк (1909–1944), Броніслав Білосевик (1923–1944), Роман Боднар (1922–1945), Василь Бойчук (1922–1945), Іван Бойчук (1920–1945), Петро Вдовин (1913–1944), Володимир Гринчишин (1923–1945), Іван Ільків (1911–р. см. невід.), Володимир Качан (1920–1945), Василь Кравець (1925–1944), Григорій Матеха (1924–1946), Іван Морман (1924–1944), Михайло Турчак (1925–1945), Василь Тарновський (1923–1946).

Після другого приходу більшовиків продовжилися переслідування і репресії. На спецпоселення були вивезені з політичних мотивів уродженці Швейкова:

  • Василь (1926 р. н.), Роман (1929 р. н.), Тарас (1943 р. н.), Онуфрій (1900–1968), Юлія (1902–1966) Безущаки, Ольга Саджениця (Безущак; 1943 р. н.), Василь (1887–1952) та Іван (1929 р. н.) Гринчишини, Катерина Безущак (Гринчишин; 1924–1989), Захарій (р. н. невід.–1948), Галина Дихтирьова (Кравець; 1937  р. н.), Палагея (р. н. невід.–1948), Михайло (1939 р. н.) Кравці, Степан (рр. н. см. невід.), Ганна (1933–р. см. невід.) Рудницькі, Ярослав Турчак (р. н. і см. невід.).

1948 р. на місцевих землях засновано колгосп, більшість населення села постійно працювала в ньому. 1992 р. перейменовано в селянську спілку “Відродження”, 1998–2004 рр. її реорганізовано у приватне сільськогосподарське ТзОВ “Надія”. Нині землі обробляють два ТзОВ: “Бучачагрохлібпром” і “Лемківська мрія”. 1957 р. внаслідок великої повені знищено багато будинків та господарських будівель. 2004 р. село Швейків газифіковано.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква святого Великомученика Димитрія (1900, мурована, реставрована 2002),
  • “фігура” Христа Спасителя (2012; на місці костелу 1894),
  • пам’ятники:
    • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1986),
    • першому космонавтові Ю. Гагаріну (1988);
  • символічна могила УСС (1991),
  • встановлено пам’ятний хрест на честь скасування панщини (1861).

Працюють ЗОШ 1–2 ступенів, дитячий садочок “Промінчик”, Будинок культури, бібліотека, фельдшерський пункт, 2 торгових заклади.

У Швейкові народилися:

  • єпископ Греко-Католицької Церкви Франції Михайло Гринчишин (1932 р. н.),
  • лікар вищої категорії Прикарпатського центру репродукції людини Сергій Гаврилишин (1962 р. н.),
  • релігійний діяч, єпископ УАПЦ Кирил (в миру – Михайлюк Михайло Ілярович; 1963),
  • кандидат педагогічних наук, професор кафедри соціальної педагогіки Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Володимир Костів (1955 р. н.),
  • лікар Роман Кравець (1954 р. н.),
  • агроном, господарник, громадський діяч Михайло Курило (1944 р. н.),
  • композитор, музикант Іван Фіцалович (1924 р. н.).

У Швейкові душпастирював релігійний та громадський діяч Григорій Петришин (1934–1998).

 


ПІДГІРНИЙ – хутір, виведений із облікових даних у зв’язку з переселенням жителів до с. Швейків (1952 р); розташований за 4 км від нього. У 1949 р. на хуторі було 64 двори, 288 жителів; діяла колгоспна бригада.

Джерело

Барна, Д. Швейків [Текст] / Д. Барна, В. Уніят, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 88—89 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt