СЕМЕНЮК Любомир Іванович

 В АТО | ООС. Книга пам'яті
СЕМЕНЮК Любомир Іванович (1981, м. Ланівці – 05.03.2019) – військовослужбовець 44-ї артилерійської бригади ЗСУ, учасник АТО.

Виростав Любомир у сім’ї трудівників. Був старшим сином родини, молодша – сестра Людмила. Змалку був спокійним, дружив з однокласниками, не завдавав бешкетами клопотів мамі й татові.

Після закінчення 9 класів Лановецької ЗОШ №1 пішов навчатися у Лановецьке профтехучилище. Там здобув спеціальності тракториста-водія-слюсаря.

Вчився добре і мріяв продовжити навчання у Тернопільській політехніці. Записався на підготовчі курси. На жаль, плани перекреслила хвороба. Через це його не взяли на строкову службу в ЗСУ.

Маючи робочі спеціальності, шукав місце праці в Ланівцях, а так як у 90-х – початку 2000-х
років підприємства, організації закривалися – почав їздити на заробітки. З батьком Іваном трудився на будовах у Москві, а пізніше – в Києві, інших містах.

Важко пережила родина втрату батька. Тож опорою для матері Марії Володимирівни, господарем в хаті став син. Коли в Україну прийшла війна і Любомира в числі інших у 2016 р. призвали на захист рідної землі від ворога, він потрапив до складу 44-ї Тернопільської окремої артилерійської бригади.

На контрактній службі перебував із серпня 2016 р. по грудень 2017-го. Солдат Любомир Семенюк сумлінно і гідно виконував завдання командування на Донеччині і Луганщині, пережив разом із побратимами не один тяжкий бій, втрату друзів.

Все це, звичайно, відбивалося на моральному, фізичному стані. І в один день він несподівано втратив свідомість. Лікарі Дніпровського військового шпиталю діагностували пухлину головного мозку. Операцію провели хірурги Київського центрального військового шпиталю. Реабілітацію проходив у Львові.

Після лікування, у грудні 2017 року повернувся додому, до матері. На жаль, підступне захворювання не покинуло Любомира. Певний час він старався ввійти у мирне, невоєнне життя, знайти себе, але поступово втрачав сили. Мамі було важко доглядати сина, який танув на очах, але вона ні в кого не просила допомоги.

На жаль, волонтери занадто пізно навідалися в дім Семенюків, щоб запропонувати свою підтримку. Встиг ще відвідати хворого о.Ігор Наринський. А через два дні Ланівці облетіла сумна звістка: «Любчика вже нема…».

Помер 5 березня 2019 р. Похований у рідних Ланівцях.

Джерело:

Гошій, І. “Мамо, ще півроку помучся біля мене” [Текст]: помер учасник АТО Любомир Семенюк з Лановець // Нова Тернопільська газета. — 2019. — 27 берез.—2 квіт. — С. 1 ; 7 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt