САПОВА | Теребовлянський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

САПОВА — село в складі Золотниківської сільської територіальної громади. Розташоване на берегах р. Стрипа (ліва притока Дністра), за 40 км від районного центру і 20 км від найближчої залізничної станції м. Бучач. Територія – 2,12 кв. км. Дворів – 121. Населення – 141 особа (2014).

Перша письмова згадка – 1439 р. Назва Сапова походить віл слова “сапун” – мулистий пісок із застояною водою. Можливо, від татарського слова “сабун” – глина, яку використовували замість мила. Народне трактування – від дієслова “сапіти”: задихатися, добираючись до села.

З історичних книг відомо, що присілок Полісюки існував у 16–19 ст. Коли у Зарваниці в 1754 р. будували церкву, то каміння брали із замку, що зруйнували татари, його руїни збереглися донині. А згодом люди почали поселятися в долині на березі Стрипи; це поселення назвали Сапова. Одна частина села розташована на березі Стрипи, інша – присілок Полісюки на горі біля зруйнованого замку.

1880 р. у Саповій з Полісюками проживало 643 особи; велика земельна власність належала Владиславові Охотському.
На початку 20 ст. у Саповій були створені філії товариств “Просвіта” з читальнею, “Сокіл” та інших, кооператива. У Леґіоні УСС під час Першої світової війни воював Омелян Галій (1894 р. н.).

Від вересня 1939 р. Сапова – під радянською владою. Почалися арешти і розстріли “неблагонадійних”, заборонили “Просвіту” та інші українські товариства.

Від 6 липня 1941 р. до 22 липня 1944 р. село – під нацистською окупацією. У перші повоєнні роки на території села діяли боївки УПА, учасниками яких були жителі села, чимало з них загинули у криївках. Їхні сім’ї і родини тих, хто чинив спротив організації колгоспу, вивезено на заслання та в концтабори Сибіру.

Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни загинули Омелян Боднар (1926–1945), Федір Голида (1910–1945), Микола Горішний (1906–1945), Володимир Городецький (1907–1945), Лев Крутиголова (р. см. невід.–1944), Михайло Усик (1926–1945); пропали безвісти Омелян Баран (1903–1945), Павло Горішний (1905–1945), Богдан Олексюк (1927–1945), Іван Чайковський (1909–1941); подальша доля Володимира Халупняка невідома.

1949 р. у селі примусово організовано колгосп. Нині селянські земельні паї орендує ТзОВ “Бучачагрохлібпром”.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква Покрови Пресвятої Богородиці (1991, УГКЦ),
  • пам’ятний хрест на честь скасування панщини (відновлено 1992),
  • символічна могила воякам ОУН та УПА з “фіґурою” Матері Божої (2004)

На території села діють клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, крамниця. У Саповій народилися:

  • учасник війни в Афґаністані Орест Гальчук (1965–1984),
  • громадсько-політичний діяч Яків Говда (р. н. і см. невід.).

Джерело

Івахів, Г. Сапова [Текст] / Г. Івахів, Б. Мельничук, Н. Ціхольська // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 320.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt