Самборський Кирило Микитович

 В Військовики
Самборський Кирило Микитович (07.01.1899, с. Кривчики, нині Збаразького району – 08.10.1972, м. Київ) – військовик. Один з трьох уродженців Тернопільщини, яким під час ІІ Світової війни присвоєно звання генерал-майор.

Народився 7 січня 1899 р в селі Кривчики Вишневецької волості Кременецького повіту Волинської губернії (нині Збаразький район). Українець.

Учасник Громадянської війни. З вересня 1918 в партизанському загоні, що діяв на тимчасово окупованій австро-угорськими військами території.

У червні 1919 р в складі загону влився в 1-шу Українську радянську дивізії 12-ї армії Західного фронту (з серпня 1919 р 44-та стрілецька дивізія). У серпні 1919 переведений в 131-й Таращанський стрілецький полк.

З весни 1920 року по травень 1921 року на посаді телефоніста, вчителі-ліквідатора неписьменності і врід воєнкома в команді видужуючих 60-ї стрілецької дивізії.

З травня 1921 р служив у 24-й Самаро-Симбірської Залізній стрілецькій дивізії (м. Вінниця).

З червня 1921 по серпень 1921 року – командир зведеного загону 24-ї дивізії, виділеного для ліквідації бандитизму в Гайсинському повіті, а з вересня 1922 по січень 1923 року – в Літинському повіті.

Після закінчення Громадянської війни служив в 24-й дивізії на посадах секретаря воєнкома, вчителя артилерійської школи, завідувача клубу, політрука гаубичного артилерійського дивізіону.

З листопада 1925 року – політрук батареї 17-го корпусного артполку (м. Дніпропетровськ).

У 1927 році закінчив Московські військово-політичні курси.

З жовтня 1928 року – начальник клубу в Сумській артилерійській школі ім. М.В.Фрунзе.

У 1929 р здав екстерном іспит за курс артилерійської школи при Сумській артилерійській школі ім. Фрунзе.

У 1931 році закінчив артилерійські Червонопрапорні КУКС РККА (нині, м. Пушкін, РФ), курс середнього комскладу і з червня 1931 року – курсовий командир в Сумській артилерійській школі.

З листопада 1931 року – командир батареї, помічник командира дивізіону, помічник начальника штабу полку 168-го гаубичного артилерійського полку (м. Глухів). Капітан.

У 1936 році закінчив артилерійські Червонопрапорні КУКС РККА по артилерії великої потужності і в червні 1936 переведений командиром дивізіону 233-го КТАП 8-го стрілецького корпусу (м. Житомир).

З березня 1938 р виконував посаду помічника командира полку по стройовій частині, а з серпня 1939 році – командира 137-го гаубичного артполку. У складі полку брав участь в поході в Західну Україну (1939), радянсько-фінській війні (1939-1940).

7 квітня 1940 нагороджений орденом Червоного Прапора.

З серпня 1940 року – начальник артилерії 44-ї стрілецької дивізії. У 1941 році закінчив академічні курси технічного удосконалення начскладу при Артилерійській академії РККА (м. Москва, РФ).

У складі 44-ї гірськострілецької дивізії брав участь в боях ІІ Світової війни з перших днів і до загибелі дивізії на початку серпня в Уманському котлі.

5 серпня за прориві з оточення був поранений і далі виходив, переодягнувшись в цивільний одяг, без документів. 9 серпня полонений. Під час етапування втік. Лінію фронту перейшов 28 вересня і вийшов в розташування частин Червоної Армії.

Після лікування в госпіталі, з листопада 1941 року – начальник штабу артилерії 21-ї армії Південно-Західного фронту. У липні 1942 р за завданням Військової Ради 21-ї армії перелетів на літаку на територію зайняту німцями, і протягом 12 діб з боями виводив і вивів з оточення з району Боброві Двори на р. Оскол  15 тис. військових з усієї штатною технікою.

З 2.08.1942 р – начальник артилерії – заступник командувача 64-ї армії. У період боїв під Сталінградом 29.08.1942 р в районі Зети отримав важке поранення в обидві ноги і контузію.

З 1 січня 1943 року – командир 21-ї артилерійської дивізії прориву РГК, яка перебувала на формуванні в МВО. Генерал-майор (7.02.1943). З липня знову в боях у складі 39-ї армії Калінінського, а з 2.10.1943 р – 1-го Прибалтійського фронту. В кінці війни – у складі Ленінградського фронту.

Подання Самборського на звання Героя Радянського Союзу було анулювано через те, що його брати воювали в УПА.

3.07.1945 р відсторонений від командування дивізією і відданий під суд за зловживання службовим становищем (спекуляція трофейним майном). Засуджений 25.08.1945. Вироком було оголошено громадський осуд і порушено клопотання про зниження у військовому званні.

З листопада 1945 року – начальник Тамбовського окружного артилерійського полігону. З січня 1946 року – начальник Тамбовського навчального артилерійського табору.

Після навчання в 1947 році на ВАК при Артилерійській академії (м. Москва), командував артилерією 31-го стрілецького корпусу.  31 травня 1949 року – звільнений в запас.

До рідних Кривчиків Кирило Микитович приїжджав двічі: восени 1939-го та весною 1947 року.

Помер 01.11.1972 р в Києві.

Нагороди:

  • 2 ордени Леніна,
  • 3 ордени Червоного Прапора,
  • ордени:
    • Суворова 2 ст,
    • Вітчизняної війни 1 ст.,
  • Медалі.

Джерела:

Пасько, А. Самборський Кирило Микитович [Текст] / А. Пасько // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль, 20084. — Т. 3 : П — Я. — С. 224.

Пасько, А. Генерал Самборський [Текст] / А. Пасько // Вільне життя. — 1980. — 22 черв. — С. 3.

Пасько, А. Так гартувалася сталь [Текст]: доповнення до біографії нашого земляка К. М. Самборського / А. Пасько // Гомін віків. — 1985. — 26 верес. — С. 3.

Великая Отечественная: Комкоры. Военный биографический словарь [Текст] / под общ. ред. М. Г. Вожакина. —  Москва  Жуковский, 2006. — Т. 1. — 672 с.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt