РУСЬКЕ ВОЄВОДСТВО

 В Історія регіону

РУСЬКЕ ВОЄВОДСТВО (лат. Pallatinatus Russiae; польс. województwo Ruskie) — адміністративно-територіальна одиниця Королівства Польського та Речі Посполитої на українських землях 1434—1772.

Утворилося на території колишнього Галицько-Волинського князівства (Галицька Русь), південна частина якого після смерті останнього володаря Юрія Болеслава та боротьби за спадщину відійшла в 1340-і роки до складу Королівства Польського на правах особистого домену короля.

Ліквідоване внаслідок 1-го поділу Речі Посполитої 1772, коли більша частина воєводства увійшла до складу Австрії (держави Габсбургів) на правах провінції «Королівство Ґаліції і Лодомерії» (Königreich Galizien und Lodomerien). Холмська земля залишилася у складі Речі Посполитої. За 3-м поділом Речі Посполитої 1795 Холмська земля увійшла до складу Австрії та Російської імперії.

Статус воєводства ця територія отримала внаслідок поширення 1434 положень Єдльненьського привілею 1430 на руські землі (разом із Західним Поділлям — Подільським воєводством) і поширення на місцеву шляхту положень коронного права, які зрівняли її в правах зі шляхтою коронних воєводств.

Руське воєводство межувало:

  • на заході з Краківським, Сандомирським та Люблінським воєводствами;
  • на півночі — з Берестейським воєводством Великого князівства Литовського;
  • на сході — із Волинською землею (із 1566 — Волинським воєводством) та Подільським воєводством;
  • південний кордон Руського воєводства проходив по Карпатському хребту, який відокремлював його від Угорського королівства.

Руське воєводство складалося з 5-ти земель, кожна з яких, у свою чергу, ділилася на повіти:

  1. Львівська — із центром у Львові. Повіти – Львівський, Жидачівський, Городоцький.
  2. Галицька — із центром у Галичі. Повіти – Галицький, Теребовельський, Коломийський, Снятинський.
  3. Перемишльська — із центром у Перемишлі. Повіти – Перемишльський, Переворський, Лежайський, Самбірський.
  4. Холмська — із центром у Холмі (нині м. Хелм Люблінського воєводства, Польща). Повіти -Холмський, Красноставський, Ратненського та Грубешівського
  5. Сяноцька — із центром у Сяноку (нині м. Санок Підкарпатського воєводства, Польща). Повіти – Сяноцький.

У 16 ст. зникли старі замкові повіти: у Львів. землі — Глинянський, Олеський, Щирецький; у Перемишльській землі — Дрогобицький, Ярославський, Ланьцутський, Мостицький, Переворський, Жешувський (Ряшівський), Самбірський, Стрийський; у Галицькій землі — Коропецький, Снятинський.

Із впровадженням коронного (польс.) права відбувся поділ старих замкових повітів — центрів волостей — на гродові й негродові повіти.

Земські повіти — центри шляхетського судочинства — загалом збігалися із землями воєводства. Окремо діяв земський суд у Переворську (нині м. Пшеворськ Підкарпатського воєводства, Польща; 1437—1477; Перемишльська земля). Зі збільшенням чисельності шляхти в 17 ст. в межах окремих земель виділилися нові земські суди: теребовельський (1648—1784), жидачівський (1557—1784).

В усіх центрах земель діяли земські суди. Гродські суди також діяли в центрах земель та в Теребовлі (1533—1783; Галицька земля), Городку (нині місто Львівської обл.; 1528—40) та Жидачеві (1649—1783; Львівська земля), Самборі (1530—37; Перемишльська земля), Красноставі (нині м. Краснистав Люблінського воєводства, Польща).

Шляхетське самоврядування

Із запровадженням регулярних сеймикових зібрань шляхта Р.в. збиралася на сеймики в центрах земель. Ген. сеймик Р.в. відбувався у Вишні (нині м. Судова Вишня). На нього з’їжджалися депутати від Львівської, Перемишльської, Галицької та Сяноцької земель (холмська шляхта через геогр. положення своєї землі їхала на вальний сейм окремо). У Вишні часами проходив Генеральний сеймик для Руського та Подільського воєводств.

Шляхта Руського воєводства обирала своїх представників на вальний сейм (послів) та депутатів (до Коронного трибуналу в Любліні та Скарбового трибуналу в Радомі). Кількість послів від земель була різною: Львівська — 2, Галицька — 6, Перемишльська — 2, Холмська — 2, Сяноцька — 2. Серед усіх воєводств Р.в. мало на вальному сеймі найбільшу кількість представників (разом із сенаторами — 23).

На Коронний трибунал від Руського воєводства обирали 2 послів на рік: одного — на сеймику у Вишні, а другого, по черзі, — від Галицької та Холмської землі.

Урядницька структура Руського воєводства була строкатою і відображала поділ на землі. На чолі урядницької піраміди був руський воєвода. Кожна із земель мала свого каштеляна, серед яких виділявся львівський каштелян, який належав до «більших», або «кріслових», каштелянів (засідали в сенаті в кріслах); решта — перемишльський, галицький, сяноцький та холмський — були «дронжковими» каштелянами (засідали в сенаті на вузьких лавах під стінами). Загалом у сенаті від Руського воєводства засідало 6 світських сенаторів та 3 церковних (львівський архієпископ та католицькі єпископи Перемишля і Холма).

Найповніша номенклатура земських урядників була у Львівській землі. Кожна із земель і Красноставський повіт Холмської землі мали свого підкоморія. Серед повітів Руського воєводства виділялися Жидачівський, Красноставський, Коломийський та Теребовельський, де існували уряди войського (більшого та меншого), ловчого, мечника, підстолія, підчашія, скарбника, хорунжого та чашника. Епізодично в Городку, Медиці (нині село Підкарпатського воєводства, Польща), Самборі та Стрию документи фіксують уряди войських.

Руське воєводство було однією з найзаселеніших та урбанізованих територій. Наприкінці 15 ст. тут налічувалося понад 1700 населених пунктів, з яких приблизно 20 % були королівською власністю. У цей час на території воєводства налічувалося 65 міст і містечок. На кінець 16 ст. – близько 2800 населених пуктів, серед яких було 193 міста і містечка.

Упродовж 16 ст. у воєводстві було локовано (див. Локація) 128 міст і містечок. Найбільш урбанізованими землями воєводства були Галицька та Львівська (75 і 50 міст і містечок відповідно). На момент ліквідації Р.в. на цій території налічувалося бл. 280 міст і містечок.

Джерела

Крикун, М. Адміністративно-територіальний устрій Правобережної України в XV—XVIII ст.: Кордони воєводств у світлі джерел [Текст] / М. Крикун. – Київ, 1993.

Михайловський, В. М. Руське воєводство [Текст] //Енциклопедія історії України. – Т. 9. – Київ, 2012.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt