РАКОВЕЦЬ | Теребовлянський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

РАКОВЕЦЬ — село в складі Золотниківської сільської територіальної громади. Розташоване у західній частині району, на правому березі р. Стрипа (ліва притока Дністра), за 38 км від районного центру і 17 км від найближчої залізничної станції Денисів–Купчинці. Територія – 2,78 кв. км. Дворів – 86. Населення – 248 осіб (2014).

Перша письмова згадка про Раковець датована 1472 р. Назва села Раковець походить за леґендою, від наявності великої кількості раків, що розвелися у повільній воді Стрипи. У давні часи місцеві мешканці виловлювали раків на продаж.
1857 р. в селі проживало 625 мешканців.

Перша школа в селі Раковець була збудована 1863 р. з глини, а друга – чотирикласна, вимурована з цегли у 1904 р. 1982 р. школа була закрита як безперспективна, а учні були переведені до школи села Соснів. 1880 р. велика земельна власність належала народовому закладові Оссолінських у Львові.

У жовтні–листопаді 1915 р. точилися бої Леґіону Українських Січових Стрільців з російською армією між селами Раковець і Семиківці. У селі загинули стрільці Мартин Іква (1 листопада 1915 р.) та Василь Олійник (10 листопада 1915 р.); поранень зазнали Михайло Кожух і Степан Мазур.

Із Раківця в УСС перебували Степан Голуб (1898–1916), Іван Замлинський (1893–р. см. невід.), Дмитро Маґдій (1898–р. см. невід.). В УГА під час польсько-української війни 1918–1920 рр. воював підхорунжий Михайло Кізил.

На початку 20 ст. у селі діяли філії товариств “Просвіта”, “Луг”, “Рідна школа”, кооператива; читальня “Просвіти” заснована в 1903 р.; тут брали літературу 32 особи (першим головою був Йосип Бандура, секретарем Петро Запаранюк).
У 1925–1926 рр. побудовано Народний дім, в якому розмістилися читальня, кооператива, товариство “Рідна школа”. Просвітянський хор заснував Михайло Кисіль, драматичним гуртком керував Андрій Плішка.

Від вересня 1939 р. Раковець – під радянською владою. Була закрита читальня “Просвіти”, гуртки розпущені. Від 5 липня 1941 р. до 21 липня 1944 р. село – під німецькою окупацією. Нацисти вивезли 23 юнаків та дівчат на примусові роботи до Німеччини. На початку квітня 1944 р. фронт зупинився над річкою Стрипа, і жителів Раківця переселили. До липня 1944 року село було цілком знищено воєнними діями.

Серед жителів села, які загинули в ОУН і УПА були: Гілько Барабаш, Марія Бідяк, Теодозій Бідяк, Василь Білик, Петро Бончук, Дмитро Гой (“Шум”), Павло Гой, Роман Запаранюк, Володимир Кекіш, Йосип Кекіш, Микола Кекіш, Павло Кекіш, Остап Кекіш, брати Петро і Михайло Керніцькі, Броніслав Корчак, Павло Коваль, Йосип Магдій, Іван Наконечний, Стефан Олійник, Іван Палка, Іван Потіха, Соня Потіха, Дмитро Рогаль, Павло Свинтух, Петро Сіно (“Супрун”), Петро Темнюк, Петро Тріль, Володимир Ціхоцький, Петро Шкірський.

До Сибіру в 1940-х рр. вивезли із села сім’ї Дмитра Клембіцького, Федора Рондзістого, Ілька Пукаса, Анни Бідяк, Теодозія Сіно; за звинуваченням у націоналізмі було заарештовано близько 30 осіб.

Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни чоловіків загинули Йосип Крутиголова (1920–1945), Степан Назарко (1901–1945), Володимир Яриневський (1919–1943); пропали безвісти Пилип Гринько (1909–1945), Дмитро Кулик (1909–1945), Михайло Олійник (1917–1943), Григорій Фалима (1904–1945), Іван Хоркавий (1913–1945).

1950 р. у селі був організований колгосп, який у 1960 р. об’єднали з колективним господарством с. Соснів; 2002 р. господарство роз’єднали. У селі працювали цегельний завод, птахоферма, промислові та продовольчі крамниці, тваринницька ферма, сільський клуб, бібліотека, млин, ветеринарна дільниця. Нині селянські паї орендує ТзОВ “Агрофірма “Дружба”. У 1990 р. територію села захопив сильний буревій, який завдав великої шкоди місцевим жителям.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • мурована греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці між селами Соснів і Раковець(1628, фундатор Леон Суходольський, освятив у 1805 отець-канонік Костянтин Ліпніцький),
  • капличка Пречистої Діви (2009, скульптор Микола Запаранюк; споруджена за кошти уродженців села, теперішніх жителів США і Канади),
  • символічна могила воякам УПА (1992),
  • два кам’яних хрести на честь скасування панщини (1848).

Нині в селі працюють клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, три торгових заклади.

У Раковці народилися:

  • журналіст, діяч культури у США Богдан Бідяк (1928–1977),
  • військовик Іван Замлинський (1903–1937),
  • фахівець у галузі фінансів Богдан Кекіш (1930 р. н.),
  • учасник національно-визвольних змагань Іван Рондзістий (“Борич”; 1924–2006),
  • педагог, господарник Петро Сабатюк (1927–1999),
  • релігійний і громадський діяч, художник-іконописець Зенон Хоркавий (1936–р. н.).

Петро Кекіш видав книжку “Наше село Раковець” (1998 р.).

Джерело

Гарбовська, М. Раковець [Текст] / М. Гарбовська, Г. Івахів, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 315—316 : фот. кольор.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt