ПУЖНИКИ | Монастириський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

ПУЖНИКИ – село, виведене з облікових даних у зв’язку з переселенням мешканців. Заснували у 19 ст. учасники польських повстань, які слідували сюди з Надвіслянського краю. Діяли польська школа, римо-католицька каплиця.

У роки Другої світової війни українсько-польські відносини загострилися. Центром протистояння стало с. Пужники. Тут проводилася яскраво виражена антиукраїнська діяльність; село було добре укріплене, обнесене ровом та дротом, на в’їзді стояв вартовий, і жоден українець не мав права з’являтися в Пужниках, навіть поштар залишав пошту вартовому. В 1945 р. значну частину будівель у селі спалено.

Протягом 1944–1950 рр. діяла семирічна школа. 1946 р. всі поляки села переселилися до Польщі, а сюди приїхали українці, депортовані з Польщі, яких 1949 р. вивезли на постійне проживання у південні області України. У зв’язку з цим Пужники від 1950 р. належали до с. Садове, а згодом були виведені з обліку населених пунктів України.

У Пужниках народилася Анеля Кживонь (1925–1943). За походженням полька, 1943 р. вступила в 1-у польську дивізію ім. Т. Костюшка, яка діяла в ЧА; автоматниця в жіночому батальйоні. Загинула в бою, рятуючи штаб, документи. Їй посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Анеля Кживонь першою серед жінок нагороджено найвищим польським військовим орденом – Хрестом військової доблесті “Віртуті Мілітарі”.

Тут жив і помер уродженець с. Слобідка (нині Заліщицького району) народний оповідач-гуморист Тимко Гринишин (Гринюк; 1863–бл. 1930), від якого фольклорист і етнограф Володимир Гнатюк записав понад 200 гумористично-сатиричних розповідей, що опубліковані в збірниках:

  • “Галицько-руські анекдоти” (1899),
  • “Галицько-руські народні легенди” (1902),
  • “Знадоби до галицько-руської демонології” (1903),
  • “Українські народні байки” (1916)
  • й інші.

Проживав громадський діяч, посол (1848–1849 рр.) райхстрату (парламенту) Австро-Угорщини, Галицького Сейму (1867 р.) Михайло Дзядошинський.

Джерело

Пужники [Текст] / Б. Мельничук, І. Федечко, О. Черемшинський, Р. Черемшинська  // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 80.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt