ПОТУТОРІВ | Шумський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

ПОТУТОРІВ — село, центр сільської ради. Входить до складу Шумської ОТГ. Розташоване на лівому березі р. Кума (права притока Вілії, басейн Горині, сточище Прип’яті), за 7 км від районного центру та 20 км від найближчої залізничної станції Лепесівка.  Територія – 2,22 кв. км. Дворів – 130. Населення – 465 осіб (2014).

Перша письмова згадка про Потуторів – 1440 р., згодом згадане у 1513 р., коли село почало належати Богданові Боговитину. В 1583 р. власником села був Станіслав Лащ. Імовірно, що назва села походить від словосполучення «по ту сторону», бо колись село ділилося на дві частини.

Відомо, що волиняни в період російської окупації у 18 ст. перейменували село з чужої їм назви Потуторов на зрозумілу Полуторів (від Полутор); можливо, походить від прізвища Полутор.

Наприкінці 19 ст. у селі 98 дворів, 661 житель. За переказами, 1911 р., в селі було 311 десятин великої земельної власності. Діяли філії «Просвіти» та інших товариств. У 1931 р. Потуторів нараховував 857 жителів.

Від початку липня 1941 р. до 2 березня 1944 р. село – під нацистською окупацією. У жовтні 1944 р. сталася велика пожежа, під час якої згоріла половина будівель села. У національновизвольній боротьбі ОУН і УПА брали участь понад 40 осіб, серед них:

  • Феодосій Безклуб’юк (1918– 1945),
  • Юхим Волощук (1924 р. н.),
  • Іван Киричук (1926 р. н.),
  • Володимир Кравець (1926 р. н.),
  • Володимир Лісовий (1926 р. н.),
  • Домна Миколайчук (1924 р. н.),
  • Стах Остап’юк (1926 р. н.),
  • Микита Поліщук (1903–1944),
  • Василь Савчук (1910–1944),
  • Дем’ян Самосюк (1910–1944),
  • Іван Серветник (1926 р. н.),
  • Антін Хамула (1916 р. н.),
  • Микита (1924 р. н.) та Ольга (1928 р. н.) Чевелюки,
  • Василь Чуйко (1924 р. н.),
  • Данило Шаповал (1915–1944),
  • Володимир Шевчук (1930 р. н.),
  • Галина Янюк (1924 р. н.).

За радянської влади репресовано 27 родин. Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни загинуло 32 чоловіки, 20 пропало безвісти. 1949 р. примусово організовано колгосп. Нині земельні паї селян орендують фермерське господарство «Любава» і ПАП «Колос» (очолює господарник і громадський діяч Сергій Байрак (1964 р. н.).

Пам‘ятки:

  • церква Покрови Пресвятої Богородиці (1799, кам’яна),
  • три муровані «фіґури»,
  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968).

Працюють ЗОШ 1 ступеня, клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, 2 торгових заклади. У селі народилися:

Джерела:

Бойко, В. Потуторів [Текст] / В. Бойко, Б. Мельничук, І. Фарина,  І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 583 : фот. кольор.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt