ПОЧАПИНЦІ | Тернопільський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

ПОЧАПИНЦІ — село Тернопільського району Тернопільської області.Село, центр сільської ради, якій підпорядковане с. Забойки. Розташоване на берегах р. Руда (Брідок; права притока Серету), басейн Дністра, за 9 км від м. Тернопіль і 4 км від найближчої залізничної станції Ходачків Великий.
Через село проліг автошлях Стрий–Тернопіль–Знам’янка. Площа – 2,2 кв. км. Дворів – 186. Населення – 601 особа (2014). Поблизу Почапинців виявлено поховання черняхівської культури.


Перша письмова згадка – 1472 р. як Тенятники. У наступному році Анна зі Сенявських купила це село своєму чоловікові Міхалу Кірдеєві. За переказами, давнє поселення (містечко) зруйноване у першій половині 16 ст. внаслідок турецько-татарських нападів, відроджене наприкінці того ж століття як село Подчапинці (звідси й назва – під капелюхом, ймовірно, під замком).

У середині 17 ст. село спустошене; у 1649 р. в документах згадане як с. Почапинці, яке внаслідок військових руйнувань не може сплатити податок. 1671 р. у своєму “Щоденнику” запис про Почапинці залишив німецький мандрівник Ульріх фон Вердум; він, зокрема, занотував, що  село належить шляхтичеві Чилінському, який у зв’язку з розоренням Почапинців звільнив місцевих селян на 12 років від податків.

У 17 ст. належало до  Буцнівського староства; були млин, корчма і ставок. 1758 р. Почапинці разом із Буцнівським староством перебували у довічному володінні Антона та Людвіґи з Потоцьких, 1760 р. – власність Михайла Рудзінського і його дружини Єлизавети з Потоцьких. Наприкінці 18 ст. село належало Дідушицьким.

Протягом 18 ст. кількість населення Почапинців значно збільшилася за рахунок колоністів із Польщі. У 1890 р. в селі 179 будинків, 1049 жителів, із них – 85 українців, 934 поляки, 30 євреїв; велика земельна влас-ність належала Файвелеві Зоммерштайну, працювали ґуральня, крамниця і корчма.

Під час Першої світової війни частину будинків пошкоджено. У селі була дерев’яна католицька церква Воскресіння Христового (18 ст.), згоріла в 1919 р. унаслідок бойових дій під час контрнаступу більшовицької армії. У 1920-х рр. споруджено каплицю св. Онуфрія.

1921 р. в Почапинцях – 211 будинків, 1134 жителі.Діяли філії товариств “Просвіта”, “Сільський господар” та інших, а також кооператива й аматорський театральний гурток. 1932 р. працювала двокласна школа; того ж року у селі освятили новозбудований старанням місцевого жителя Коваля мурований костел.

Упродовж 1934–1939 рр. Почапинці належали до ґміни Янівка (нині с. Підгородне Тернопільського району). Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 24 уродженці села. Внаслідок військових дій більшість будинків зруйновано.

У 1945–1946 рр. із села у Польщу було депортовано 877 осіб (із 1057, які проживали в селі), а з Польщі переїхало близько 100 родин (480 осіб). Однак через відсутність житла, яке було зруйноване війною, залишились не всі, інших радянська влада розселила в навколишніх селах.

У квітні 1945 р. примусово створено колгосп, процес колективізації закінчився у 1949 році. У 1959 р. колгосп приєднали до с. Забойки. 1975 р. об’єднано з колективним господарством с. Драганiвка; у 1979 р. колгоспи роз’єднано.

фото: А. Новак. джерело

У 1973 р. комсомольсько-молодіжна тракторна бригада с. Почапинці  за підсумками року визнана кращою в області. Наприкінці 1950 – початку 1960-х рр. Почапинці електро- і радіофіковані. Протягом 1970–1980-х рр. село газифіковане, споруджено приміщення нової школи (1981).

ПАМ’ЯТКИ:

  • церква святого Онуфрія (1991, мурована; споруджена на місці костелу; 1994 р. стінопис виконав тернопільський художник Василь Митрога),
  • залишки каплиці Богородиці,
  • пам’ятник (1953) на братській могилі 148 воїнів ЧА, полеглих 1944 р. у боях за село.

Діють ЗОШ 1–3 ступенів, клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, відділення зв’язку, дитячий садочок, три торгових заклади; земельні паї орендують ТОВ РАЙЗ “Прикарпаття” і ПАП “Агропродсервіс”.

У селі народилися:

  • педагог, господарник Антон Піговський (1947–2007),
  • поетка, член Національної спілки письменників України Мар’яна Рудакевич (1986–2003; на приміщенні школи у 2007 р. відкрито меморіальну таблицю, автор – Зіновій Кіпибіда);
  • проживав письменник, громадсько-політичний діяч  у Канаді Михайло Шарик (1901–1979; його ім’ям у 2002 р., названа вулиця села);
  • похований Герой Радянського союзу Віктор Чалдаєв (1915–1979);
  • душпастирював письменник, освітній діяч о. Тимотей (Тимофій) Бордуляк (1863–1936);
  • працювали педагоги і громадські діячі Богдан Головин, Марта Петраш, Михайло Щепний та ін.

Про Почапинці йдеться у книзі Івана Чернецького “Острів серед українського моря” (2004); діє інформаційний портал “Почапинці і Забойки”

Джерело

Уніят-Карпович, В. Потапинці [Текст] / В. Уніят-Карпович // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 413—415 : фот. кольор.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt