ПЛОТИЧА | Тернопільський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

ПЛОТИЧА — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Серет, на півночі району. Населення — 1267 осіб. До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Білецької сільської громади. У зв’язку з переселенням мешканців х. Бухтанка виведений із облікових даних. Розташоване на лівому березі р. Серет (ліва притока Дністра), за 6 км від м. Тернопіль і за 2 км від найближчої залізничної станції Глибочок Великий. Східною околицею села проліг автошлях Тернопіль–Броди. Площа – 2,6 кв. км. Дворів – 396. Населення – 1345 осіб (2014). Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки пізнього палеоліту.

Відоме від 1-ї половини 16 ст., за переказами, заснували брати Чистилівські. Назва походить, імовірно, від слова пліт (загороддя), за ін. переказами, від місця, де був “пліт” для переправи через р. Серет.

У 18 ст. село – власність львівського коменданта і ґенерал-майора коронних військ Феліціана Коритовського (близько 1720–1810; за сімейними леґендами, Коритовські володіли Плотичею майже 400 років), який у 2-й половині 18 ст. збудував палац, а наприкінці того ж століття посадив парк.

Від 1810 р. Плотича – власність маршалка тернопільської шляхти і члена парламенту Галичини Францішека (Франциска) Коритовського герба Мора (власника Тернополя), який народився 5 квітня 1768 р. у родинному містечку Коритові (нині село над Бугом у Польщі), все життя був військовим, а вийшовши у відставку, поселився в селі Плотича, що належало його бездітному дядькові Феліціану.

Після смерті у 1834 р. Францішека, який на початку 19 ст. перебудував палац, Плотича перейшла до його сина Еразма Коритовського (1816–1870). Палац родини Коритовських. У 1815 р. в Плотичі померла Ядвіґа Коритовська.

1832 р. в селі проживало 236 осіб. 1844 р. тут народився посол крайового сейму і член повітової ради в Тернополі Юліуш Коритовський. 1854 р. в селі працювала однокласна школа. 1862 р. при палаці збудували римо-католицьку каплицю.

У 1883 р. за фінансового сприяння Юліуша і Ванди Коритовських спорудили костел, що у 1917 р. внаслідок військових дій зазнав руйнувань, реставрований у 1938 р. До Першої світової війни в палаці зберігалися портрети родини Коритовських.

1890 р. в селі проживали 1068 осіб, з них – 208 українців, 847 поляків і 13 євреїв; велика земельна власність належала Юліушеві Коритовському; працювали фільварок, цегельня, ґуральня і 2 корчми. Під час Першої світової війни більшість будинків знищено.

В Леґіоні УСС і УГА воювали Іван Кисіль, Осип Стеткевич (хорунжий; 1895–р. см. невід.) та ін.  Діяли філії товариств “Просвіта”, “Сокіл”, “Сільський господар” та інших, а також кооператива і польські організації.У 1931 р. – в селі 257 будинків, 1237 жителів; 1932 р. працювала трикласна школа.

Протягом 1934–1939 рр. Плотича належала до ґміни Глибочок Великий (нині с. Великий Глибочок Тернопільського району). До Другої світової війни у Плотичі були 2 пам’ятники-надгробки з написами вірменською і турецькою мовами (1763, 1768).

Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 27 уродженців села, з них – 12 поляків. За зв’язок із ОУН протягом 1947–1950-х рр. заарештовані переселенці із сіл Вілька та Ожанна (Польща) Емілія, Марія і Прокіп Кашицькі, Марія Процик і Марія Струк. 18 березня 1945 р. вояки УПА підірвали триповерховий будинок, спалили МТС і знищили устаткування новоствореного колгоспу.

У жовтні 1945 р. зі села переселили останніх поляків із ксьондзом Валеріаном. 10 грудня 1947 р. в селі підірвали бюст Й. Сталіна. Протягом 1950–1953 рр. виходила газета, орган політвідділу Плотицької МТС “За комунізм” (номери зберігаються у Державному архіві Тернопільської області). 1957 р. в селі відкрили ковбасний цех.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • пам’ятка архітектури національного значення палац Коритовських (1720, за ін. даними 2-а пол. 18 ст., нині в цьому приміщенні – обласна лікарня “Хоспіс”);
  • церква св. Димитрія Солунського (1883, у радянський період – колгоспний склад; перебудована з костелу і реставрована 1990; УПЦ КП),
  • церква Успіння Пресвятої Богородиці (1900, мурована; УГКЦ), в якій зберігається стародрук – Євангеліє (1690),
  • капличка Матері Божої.
  • братська могила воїнам ЧА, полеглим у 1944 (1956).
  • пам’ятник–скульптура воїна на постаменті (1970) на кладовищі (У боях за Плотичу і навколишні села загинуло 479 червоноармійців; вони поховані на території сільського парку)
  • пам’ятний знак на честь 50-річчя скасування панщини (1898),
  • братська могила 43-х поляків, які загинули 8 березня 1944 р. (2007).

Працюють:

  • ЗОШ 1–2 ступенів, Будинок культури, бібліотека, дитячий садочок “Берізка”, обласна комунальна протитуберкульозна лікарня, ФАП, відділення зв’язку, ТОВ “Виробничо-комерційна фірма” “Декор”, ТДВ “Агропромтехніка”;
  • СМП: “Конист”, “Модуль”, “Софіт”, “Топільче”, ПП “Рибак” (ковбасний цех), 4 торгових заклади, кафе-бар “Талісман”;
  • земельні паї орендують ПП “Агроспецгосп” та Держекспертцентр.

У селі народилися:

  • польський краєзнавець Владислава Більська-Хома (1932 р. н.),
  • правник, фахівець митної справи Леонід Бобелюк (1959 р. н.),
  • кандидат технічних наук Надія Гащин (1960 р. н.),
  • лікар-уролог вищої категорії, кандидат медичних наук Володимир Хорош (1963 р. н.);
  • проживав учасник національно-визвольних змагань, громадський діяч Орест Ярош,

працювали:

  • фотохудожник і народний цілитель Андрій Зюбровський,
  • педагог, майстер спорту із зимового єдиноборства Петро Куць,
  • громадський і спортивний діяч Артем Луговий,
  • лікар, громадський діяч Ярослав Чайківський;
  • душпастирював релігійний діяч Іов (у миру – Василь Павлишин),

у місцевій школі навчався літературознавець, прозаїк Любомир Сеник;

перебував ґенерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник;

  • поблизу Плотичі у червні 1917 р. загинув російський військовий льотчик штабс-капітан Євграф Крутень.

У селі проживає співачка, педагог, громадська діячка, заслужений працівник культури України Світлана Сорочинська (1969 р. н.).

ПАМ‘ЯТКИ ПРИРОДИ:

  • природоохоронний гідрологічний об’єкт загальнодержавного значення “Серетський заказник” (на території Плотицької сільської ради – 93,9 га),
  • орнітологічний заказник загальнодержавного значення “Чистилівський заказник” (Плотицькій сільській раді належить 26 га),
  • пам’ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення “Плотицький парк” (7,8 га).

Про населений пункт ідеться у книзі Владислави Більської-Хоми “Z podolskiej Płotyczy na zachód polski”.


БУХТАНКА – хутір, виведений із облікових даних у зв’язку з переселенням мешканців. Розташований за 3 км від села. Назва походить, імовірно, від однойменної назви поля, де виник хутір у 1920-х рр.; заселили польські колоністи. У 1940 р. частину польського населення вивезено на Сибір. У 1945 р. частину мешканців переселили у Польщу, будинки розібрали. У березні 1949 р. на хуторі – 3 будинки, 8 осіб; у лютому 1952 р. – 1 будинок, 3 жителі.

Джерело

Уніят-Карпович, В. Потапинці [Текст] / В. Уніят-Карпович // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 411—413 : фот. кольор.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt