ОСТРІВЕЦЬ | Теребовлянський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

ОСТРІВЕЦЬ — село в складі Теребовлянської міської територіальної громади. Розташоване на правому березі р. Серет (ліва притока Дністра), за 4 км від районного центру і найближчої залізничної станції м. Теребовля. Через село проліг автошлях Галич–Сатанів. Територія – 1,6 кв. км. Дворів – 144. Населення – 404 особи (2014). Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки черняхівської культури.

Перша письмова згадка – 1410 р., згодом згадане у 1471 р. Назва Острівець походить, ймовірно, від місця розташування – “між водою, оточене водою з усіх сторін”. Під час Національно-визвольної революцію українського народу 1648–1676 рр. жителі Острівця та прилеглих сіл воювали в загонах Максима Кривоноса.

1848 р. скасовано панщину, на честь цієї події селяни встановили пам’ятний хрест (знищений за сталінського режиму та відновлений, 1989). У другій половині 19 ст. велика земельна власність належала Володимирові Баворовському; 1902 р. – Маурицію Зоммерштейну.

На початку 20 ст. у селі – 763 жителі, в т. ч. 547 українців, 176 поляків, 40 євреїв. До Першої світової війни в Острівці була чотирикласна школа з українською мовою навчання. У Леґіоні УСС воювали сільські добровольці Михайло Галенський (р. н. і см. невід.), Василь Гречух (1898–1916), Максим Луковський (р. н. і см. невід.), священик О. Побережний (р. н. і см. невід.); в УГА – десятник Дмитро Рибак, Володимир Ґжицький (1895–1973; засуджений на 23 р. концтаборів, звільнений у 1956 р. Про своє ув’язнення написав у автобіографічній повісті “Ніч і день” (опублік. 1965, повний варіант – 1989).

На парафії в Острівці служили:

  • 1883, 1892–1896, 1897–1913 – уродженець с. Яблунів, нині Гусятинського району Іван Волянський (1857–1926; наприкінці 19 ст. організував у Острівці філію товариства “Просвіта“);
  • 1913–1924 – уродженець с. Красне, нині Гусятинського району Платон Карпінський (1873–1937; співорганізатор з Й. Побережним – колишнім вояком УСС, філій “Сільського господаря” та інших товариств, кооперативи, голова місцевої “Просвіти»);
  • 1937–1950 – уродженець с. Застіноче Йосип Побережний (1895–1951; 1950 р. заарештований і засуджений на 25 років концтаборів Сибіру, де й помер).

1921 р. в Острівці 138 будинків, 761 житель. Протягом 1920–1930-х рр. у селі діяли філії товариств “Просвіти” (для якої в 1934 р. побудовано читальню), “Сокіл”, “Луг” та ін., різні гуртки, а також кооператива. Церковним хором керував Ізидор Луковський.

Від вересня 1939 р. Острівець – під радянською владою. В 1940–1941 рр. було заарештовано і закатовано в Тернопільській тюрмі 8 мешканців (членів ОУН); в концтабори Сибіру виселили 29 осіб. Від 6 липня 1941 р. до 24 березня 1944 р. Острівець – під нацистською окупацією.

Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни загинуло 46 чоловіків, 33 пропали безвісти, подальша доля Михайла Концура та Михайла Сороцького (1903 р. н.) невідома. Протягом 1944–1952 рр. члени ОУН зі зброєю в руках боролися з “визволителями”. У цій боротьбі загинули 20 жителів села, ще 32 були засуджені та відбували покарання в концтаборах Сибіру; лише кілька з них повернулися додому.

1940 р. у селі створили колгосп, 1950 р. колгоспи в селах Острівець, Застіноче і Гумниська об’єднали в одне господарство. Нині селянські свої паї орендують ПОП “Острівецьке”, ПАПи “Яр” і “Земледар”, шість сімей обробляють землі самостійно.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква святого Димитрія (1840, 1913,  її перекрито оцинкованим залізом, згодом перебудовано хори, притвор, захристію, УАПЦ),
  • молитивна капличка святого Димитрія (УГКЦ, 1997),
  • костел (19 ст., 2009, передано греко-католицькій громаді, тривають реставраційні роботи під храм-музей сакральної культури),
  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим на фронтах німецько-радянської війни (1971),
  • “фіґура” Божої Матері (2004),
  • меморіальна дошка Братам Ґжицьким (1991, на будинку, де проживала сім’я Ґжицьких), Ізидорові Борецькому (2001, на будинку, де проживала сім’я Борецьких),
  • символічна могила Борцям за волю України (1993).

В Острівці функціонують ЗОШ 1–3 ступенів, де створено музей Володимира Ґжицького (1995 р.), клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв’язку, магазин “ТеКо”, магазин-кафе “Сицилія”.

В селі народилися:

  • релігійний діяч, єпископ УГКЦ Ісидор Борецький (1911–2003; 1997 р. брав участь у святкуванні 900-річчя Теребовлі),
  • громадський діяч, організатор ветмедицини Роман Войнаровський (1953 р. н.),
  • вчений у галузі екології, громадський діяч Ярослав Гумницький (1941 р. н.),
  • письменник, публіцист, перекладач Володимир Ґжицький (1895–1973),
  • вчений у галузі ветеринарії, основоположник ветеринарної біохімії в Україні, член-кореспондент АН УРСР (1951) Степан Ґжицький (1900–1976); його іменем названа Львівська академія ветеринарної медицини),
  • педагог, вчений у галузі історії Ольга Іваницька (1947 р. н.),
  • інженер, громадський діяч Роман Карпінський (1904–1965),
  • поет, перекладач, науковець, громадський діяч, посол України в Чехії та Словаччині (1993–1995 рр.),
  • лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка (1992 р.) Роман Лубківський (1941 р. н.),
  • вчений-механік, викладач Івано-Франківського технічного університету нафти і газу Любомир Побережний (1928–1995).

З корисних копалин є незначні поклади піску, глини; значні – каменя-пісковика.

Джерело

Гуцал, П. Острівець [Текст] / П. Гуцал, Г. Дика, М. Ониськів // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 306—308 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt