ОСТАП’Є | Підволочиський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

ОСТАП’Є — село в Україні, у Підволочиському районі Тернопільської області. Від вересня 2015 року —  в складі Скалатської міської громади. Розташоване на берегах р. Гнилка (ліва притока р. Гнила Рудка, басейн р. Гнила, сточище Збруча), за 36 км від районного центру і 8 км від найближчої залізничної станції Скалат. Територія – 4,5 кв. км.
Дворів – 553. Населення – 1637 осіб (2014).

Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки підкарпатської культури шнурової кераміки. У 1929 р. під керівництвом Я. Брика розкопано могильник археологічної культури багатоваликової кераміки епохи середньої бронзи 17–15 століть до н. е. (єдиний на Тернопільщині) – 4 кургани, де виявлено посуд, крем’яні знаряддя праці, кісткові та бронзові прикраси.

Перша письмова згадка – 1560 р., згодом згадане у 1581 році. Назва, за леґендою, походить від імені чоловіка Остапа,
який врятувався після турецько-татарського нападу, втішені односельці, побачивши його живим – вигукували – “Остап є!”.

У 1649 р. татари спалили у селі 58 будинків. На початку 18 ст. село належало Чарторийським, які у 1720 р. збудували дерев’яну церкву. 1848 р. населений пункт орендував Роман Вибрановський. 1852 р. в селі заснована школа. До 1849 р. власником маєтку у селі був польський поет, фольклорист, громадський діяч Вацлав-Міхал Залеський (1799–1849).

Велика земельна власність належала Залеським до 1939 року. У 1880 р. в с. Остап’є проживало 2043 жителі, 1921 –
2706. На початку 20 ст. у селі були розвинуті килимарство, ткацтво та вишивання. У червні 1919 р. в населеному пукті дислокувався і проходив вишкіл самостійний оперативний військовий підрозділ 1-го корпусу Української Галицької Армії Жидівський (Єврейський) курінь.

Відомо, що 1925 р. функціонував млин (власник – Абрам Віллан). Діяли філії “Просвіти” (заснована 1903 р.), “Сокола”,
“Січі”, “Лугу”, “Сільського господаря”, “Союзу Українок”, “Рідної школи” та інших товариств; театральний гурток,
оркестр, кооператива, а також бібліотека ТСЛ (51 книжка).

У 1930-х рр. в селі проживало три монахині, які опікувалися хворими дітьми. Упродовж 1934–1939 рр. до ґміни Остап’є належали села: Вікно (нині Гусятинського району), Городниця, Зарубинці, Криве і Малинівка (нині не існує). У 1935 р. у семикласній школі навчалося 382 дітей. 1937 р. в селі 250 безробітних.

1941 р. примусово створено перший колгосп. 7 липня 1941–22 березня 1944 р. село – під нацистською окупацією. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули, пропали безвісти 97 односельців. В ОУН і УПА загинули понад 30 осіб (з них вісім жінок). 14 сімей репресовано. У криївці в селі переховувся діяч ОУН Ілько Оберишин.

У 1948 р. створено два колгоспи, 1950 рр. об’єднані; у 1990-ті господарство розпайоване.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква УГКЦ св. Архістратига Михаїла (1905, мурована; освятив митрополит Андрей Шептицький),
  • костел Божої Матерії Неустанної Помочі і св. Вацлава (1901, споруджений за кошти жителів села та Вацлава і Гелени
    Залеських; відновлений у 1992),
  • “фіґури” Ісуса Христа (1992) і Божої Матері (відновлена 1995, встановлена на честь скасування панщини; архітектор – П. Галоха),
  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1966, скульптор Я. Ягода),
  • символічна могила УСС (1991).

Діють ЗОШ 1–3 ступенів, дитячий садочок, Будинок культури, бібліотека, амбулаторія загальної практитики та сімейної медицини, відділення зв’язку, цегельний завод, торгові заклади.

У с. Остап’є народилися:

  • доктор філологічних наук, професор, ректор Київського національного лінгвістичного університету Роман Васько (1959 р. н.),
  • громадський діяч Ярослав Геврич (1937 р. н.),
  • художник Ярослав Козак (1933–2005),
  • зв’язкова УПА Ганна Крисовата (1921 р. н.),
  • громадський діяч Роман Слюзар (1890–1952),
  • доктор сільсько-господарських наук, професор Ярослав Фучило (1962 р. н.).

Проживали:

  • архітектор Павло Галоха,
  • співак Володимир Яценик.

Працював Герой соціалістичної праці Петро Макаров (1923 р. н.). Душпастирювали священики: Богдан Геврич (репресований), Теодор Пайкуш, Калестин Скоморовський (поет, мовознавець, член “Головної Руської Ради”; помер 16
квітня 1866 р. в с. Остап’є), Іван Рейтаровський та ін.

Про село йдеться у путівнику Є. Гасая, Р. Матейка та Б. Мельничука “Ігомін віків, і природи краса. Дорогами Підволочиського району” (1991).

Поблизу села розташований ботанічний заказник місцевого значення – Гостра Могила № 1 (15 га).

Джерело

Петраш, Б. Остап’є [Текст] / Б. Петраш, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 136—137 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt