ОСТАЛЬЦІ | Теребовлянський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

ОСТАЛЬЦІ — село Теребовлянського району Тернопільської області в складі Теребовлянської міської територіальної громади. Розташоване на правому березі р. Гнізна (ліва притока Серету, басейн Дністра), за 11 км від районного центру і 4 км від найближчої залізничної станції Прошова. До села належав хутір Теофілівка. Територія – 3,02 кв. км. Дворів – 174. Населення – 352 особи (2014). Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки черняхівської культури.


Відоме з 16 ст., як присілок с. Сущин. Назва села Остальці походить, імовірно, від слов’янського “остальци” – залишки, рештки поселення, що знищили татари. Протягом 1610–1620 pp. селяни, як свідчать документи, неодноразово скаржились на грабежі з боку польського війська.

У другій половині 18 ст. Остальці були власністю Цеполовських; на початку 20 ст. власником сіл і прилеглих до них земель був польський ґраф Олександр Пінінський. 1880 р. в селі проживало 963 особи. В Остальцях були дерев’яна церква святого Димитрія і дерев’яна дзвіниця. Церква згоріла, а дзвіницю жителі перевезли до Сущина на пагорб, де почали споруджувати нову церкву. Деякий час новій парафії служила стара дзвіниця, потім змурували нову.

На початку 20 ст. в Остальцях діяли філії товариств “Просвіта”, “Сокіл” та інші. В Леґіоні УСС служив Михайло Луковський, в УГА воювали бунчужний Нестор Жукевич, сотник Іван Свистун.

1939 р. на заплаві лівого берега, так званій Бережині, почали видобувати торф; його сушили і відправляли до Великої Березовиці поблизу Тернополя на цукроварню, залишками опалювали оселі.

Від вересня 1939 р. Остальці – під радянською владою. Почалися масові арешти і розстріли, були закатовані в Тернопільській тюрмі у 1941 р. Іван і Назар Гетьмани. Від 6 липня 1941 р. до 23 березня 1944 р. село – під нацистською окупацією. В районі сіл Сущин–Остальці діяло кілька озброєних загонів повстанців, якими керував Володимир Жукевич (“Голка”).

В квітні 1945 р. в одній із хат в Остальцях загинули 16 повстанців. Людей примусили викопати за селом яму, до якої перевезли тіла загиблих, засипали й зрівняти її з землею, не дозволивши навіть поставити хреста; їхні родини вислано на заслання та в концтабори у Сибір. У 1990 р. останки 14 вояків УПА перепоховали на цвинтарі в Сущині, на могилі встановили хрест і прапор.

Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни загинуло 14 чоловіків, 13 пропали безвісти. На братській могилі в селі Лошнів, зазначені прізвища воїнів із Лошнева, Сущина та Остальців, які загинули на фронтах.

1948 р. в Сущині та Остальцях організований колгосп, який у 1970 р. приєднали до колгоспу с. Лошнів. 1986 р. в результаті роз’єднання колективного господарства в Сущині та Остальцях утворений новий колгосп; за керівництва Миколи Головенка збудували тваринницький комплекс, оновили машино-тракторний парк. Нині селянські паї орендує ТзОВ “Агропрогрес-Теребовля”.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • мурована капличка Божої Матері (2003),
  • хрест із написом: “В пам’ять Іллі Горішному, померлому в Італійській неволі” (1860),
  • “фіґура” хрещення Ісуса з написом, який важко прочитати, але дату добре видно – 1809 р.

Нині у селі діють ЗОШ 1 ступеня, бібліотека, фельдшерський пункт, торговий заклад.

У селі народилися:

  • сімейний лікар Василь Бабельчук (1952 р. н.),
  • дитячий лікар Галина Деркач (Чорна, 1950 р. н.),
  • лікар, письменник, громадський діяч у Канаді Володимир Пасіка (1909–1998),
  • господарник, громадський діяч Юрій Мелимука (1932–2013),
  • лікар-терапевт Марія Петришин (Васьківська, 1945 р. н.),
  • художник-іконописець, різьбяр Петро Петровський (1938 р. н.),
  • лікар-хірург Теребовлянської ЦРЛ Юліан Собчишин (1942 р. н.),
  • господарник Григорій Ямнюк (1958 р. н.).

В Остальцях поблизу каплички є природний гідрологічний заказник місцевого значення – святе джерело (0,02 га), чотири ставки (18,7 га). Збереглися залишки колишніх кар’єрів, де місцеві жителі добували білий камінь та пісковик для індивідуального будівництва.


ТЕОФІЛІВКА – хутір; належав до села Остальці; розташований за 2,5 км на північ від нього. За станом на 5 лютого 1952 р. на хуторі було 23 двори, де проживала 91 особа. Нині село Теофілівка належить до Тернопільського району.

Джерело

Безкоровайний, А. Остальці [Текст] / А. Безкоровайний, Г. Івахів, Г. Фурка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 305—306 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt