ОРІХОВЕЦЬ | Підволочиський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

 

ОРІХОВЕЦЬ — село в Україні, у Підволочиському районі Тернопільської області. Від вересня 2015 року —  в складі Підволочиської селищної громади. Розташоване на правому березі р. Збруч (ліва притока Дністра), за 9 км від районного центру і найближчої залізничної станції Підволочиськ. Територія – 3,13 кв. км. Дворів – 272. Населення – 701
особа (2014).


Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки черняхівської культури; відкрито рештки трьох стоянок доби палеоліту, де знайдені крем’яні вироби – сокирки, ножі, рубила, наконечники стріл та інші знаряддя.

Перша письмова згадка – 1564 р., у 1581 згадане як місто. Назва, за даними краєзнавця М. Крищука, походить від водяних горіхів-рогульок, або чортових горіхів (у 10–15 ст. їх сушили, товкли у ступі і додавали до борошна; 18–19 ст. розводили у ставках). 1687 р. Оріховець пограбувало польське військо. Тоді воно належало княжній Вишневецькій, від її імені до львівського міського суду з Оріховця прибув управитель Андрій Сохацький та склав перелік шкод, завданих населеному пунктові та його мешканцям.

Краєзнавець І. Яворський у дослідженні “Чернилівка. Нариси з історії села” (Львів, 2003) зазначив, що в давнину Чернилівку (і, очевидно, Оріховець) король Ягайло подарував родині Шафранських. Від них маєтки перейшли
литовському князеві Вітовту. Тоді ці поселення належали до великого комплексу маєтків по обидві сторони Збруча
під назвою Сатанівський ключ.

Від Вітовта ці землі перейшли у власність родини Одровонжів. На початку 18 ст. Сатанівський ключ належав польському коронному гетьманові Адамові-Миколі Синявському (1666–1726). Згодом маєтки, як посаг його дочки Марії-Софії Синявської, перейшли князеві Августові-Олександру Чарторийському (1697–1782). Дочка Чарторийських, Ізабелла, вийшла заміж за князя Станіслава Любомирського, і в посаг отримала Сатанівський ключ. Любомирські поділили ключ на дві частини:

  • Сатанівський (на лівому березі Збруча).
  • Гримайлівський (на правому березі).

Згодом другий отримала в посаг Констанція Любомирська, коли вийшла заміж за ґрафа Северина Ржевуцького (1743–1811). 1785 р. населений пункт знову згаданий як місто, що перебувало у власності Оґінських і Вельхурських. У земельній метриці села від 1788 р. зазначено, що в центрі, поруч з корчмою діяла невеличка дяківська школа, збудована громадою на церковному ґрунті.

1832 р. власницею Оріховця й сусідніх сіл стала княгиня Анна Гікель. Від 1836 р. власником села був Францішек Чиж,
від 1840 р. – Мартин Завадський, від 1847 р. – Целестина Завадська (з дому – Чиж). Вона володіла маєтками до 1882 р.
У 1853 р. засновано початкову школу. 1859 р. в ній працював 1 учитель Петро Кореневич, навчалися 61 хлопчик
і 16 дівчаток.

Кількість населення: 1853 р. – 1301, 1887 р. – 1340 (213 дворів), 1914 р. – 1336, 30 вересня 1921 р. – 1423 особи. 1885 р. війтом був Кость Яворський, заступником Іван Стащишин. Громада мала власну печатку з написом латинською мовою.
1887 р. в Оріховці – 100 українських родин.

Наприкінці 19 ст. парохом у селі служив о. Яків Лівчанський; тоді панський двір володів (у морґах): 552 – поля, 138,5 – луків, 20 – пасовиськ, 6 – ставу, 22 – бокових полів (останні орендували селяни). Власністю громади було (у морґах): 2598 ріллі, 201 – луків і городів, 70 – пасовиськ.

1892 р. засновано місцевий осередок товариства “Просвіта” (перший голова – о. Теофан Куницький) з читальнею
(на 1939 р. – 739 книжок). При читальні діяли духовий оркестр й драматичний гурток, тут передплачували українські часописи. 1899 р. у селі споруджена дерев’яна римо-католицька каплиця, перебудована на муровану у 1931 році.
Під час Першої світової війни через село пролягала лінія фронту, тут часто виникали пожежі.

У 1917 р. в Оріховці квартирував полк ім. Т. Шевченка (один із чотирьох українських військових підрозділів у складі російської армії, що були створені у Києві з ініціативи Центральної Ради). Після війни в селі – епідемія тифу. Згодом в Оріховці діяла польська стражниця (прикордонна сторожа), бо по Збручі пролягала лінія польсько-радянського кордону.

Окрім “Просвіти” діяли філії “Сільського господаря”, “Сокола”, “Січі” та інших українських товариств; кооператива.
Відомо, що 1925 р. в селі діяв турбінний млин Івана Павельця. У 1934–1935 рр. функціонувала двокласна школа.
1940 р. створено сільську раду (перший голова – Юрій Григорів) і невеличкий колгосп на базі панського маєтку.

7 липня 1941–23 березня 1944 р. село – під нацистською окупацією. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули, пропали безвісти 56 жителів Оріховця та Чернилівки. У 1945 р. до Оріховця прибули 25 родин з Перемиського повіту. Цього ж року в селі відбувся бій трьох вояків УПА (переховувалися на горищі будинку Василя та Анастасії
Скороденів) з солдатами військ НКВС.

У березні 1946 р. в селі створено колгосп (перший голова правління – Степан Ткач); 1950 р. його об’єднали з  чернилівським; у 1990-х рр. розпайований. 1948–1949 рр. під час колективізації зруйновано каплицю графів Завадських.
У жовтні 1954 р. Оріховець і Чернилівку об’єднали в одну сільську громаду.

Згідно з рішенням Тернопільської обласної ради від 25 травня 1989 р. Чернилівка знову стала окремим селом. 1956 р. село радіофіковано, 1962 – електрифіковано, 1987 – газифіковано.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква УГКЦ Покрови Пресвятої Богородиці (1901, мурована; освятив А. Шептицький),
  • капличка Божої Матері (2002),
  • “фіґура” на честь скасування панщини (відновлена 1992),
  • пам’ятники:
    • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1971),
    • Тарасові Шевченку (1992);
  • символічна могила Борцям за волю України (1990).

Діють ЗОШ 1–3 ступенів, дитячий садочок, Будинок культури, бібліотека, фельдшерський пункт, відділення зв’язку, крамниці, земельні паї орендує ТОВ “Агро-Рось”.

В Оріховці народилися:

  • співак, бас-гітарист Віталій Балабан (1980 р. н.),
  • архітектор, господарник, громадський діяч Мирослав Білик (1948 р. н.),
  • громадський діяч у Канаді Іван Каптій (1908–р. см. невід.),
  • церковний і суспільний діяч, Мирослав Білик.
  • видавець, прелат Леонтій Куницький (1876–1961),
  • профспілковий діяч Григорій Осовий (1948 р. н.),
  • доктор біологічних наук Іриней Ратич (1939 р. н.),
  • єпископ УПЦ КП Афанасій (в мируБорис Яворський; 1976 р. н.).

У листопаді 1920 р. перебував громадсько-політичний діяч, Президент УНР в екзилі Андрій Лівицький.

У 2005 р. вийшла книга В. Лаби “Історія села Оріховець”.

Джерело

Лаба, В. Оріховець [Текст] / В. Лаба, Б. Петраш, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 134—136 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt