СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКА ЦЕРКВА | Бучач

 В Меморіальні об’єкти | Пам'ятники | Пам’ятки, Церкви | Монастирі | Некрополі | Культові споруди

Церква святого Миколая, вул. Святого Миколая, 8. м. Бучач, Тернопільська область. Пам’ятка архітектури національного значення. Найдавніший збережений мурований храм міста. Нині — храм УАПЦ

До особливих оборонних триконхових храмів відноситься Миколаївська церква в Бучачі, споруджена в 1610 р. на місці дерев’яної церкви. Перша кам’яна церква в Бучачі, була збудована понад потоком, від якого зараз залишилося лише русло; її було посвячено в 1610 році.

Фундатори церкви – подружжя Стефана та Марії Потоцьких, що засвідчує їх шлюбний герб над дверима церкви (Потоцьких — Могилів, Марія була сестрою Петра Могили). До сьогодні зберігся бароковий іконостас, створений у середині ХVІІІ ст. за сприяння Миколи Потоцького, мистецькі якості іконостасу дозволяють зарахувати його до видатних творів галицького мистецтва.

В церкві Св. Миколая також зберігається ікона Пресвятої Богородиці, яку Марія Потоцька привезла з собою у Бучач.

За планувально-просторовою схемою церква св. Миколая відноситься до тридільних, т.з. конхових, безкупольних храмів, в яких до нави крім вівтаря з півночі та півдня примикають малі півкруглі конхи-апсиди, що походить з візантійської архітектури.

В ній поєднано тип української тридільної церкви з молдавськими конховими храмами. Церква в плані є однонавна, має видовжену грановану вівтарну частину, зорієнтовану строго на схід, до якої з півночі примикає ризниця, а з заходу – прямокутний притвор. До нави симетрично примикають маленькі півкруглі конхи.

Церква кам’яна, з товстими мурами, пристосована до оборони. Похиле прямокутне церковне подвір’я разом з храмом та дзвіницею обведено кам’яним муром, служило першим кільцем оборони.

Про оборонне призначення храму свідчать високо винесені вікна, що слугували бійницями. Над притвором знаходилась оборонна вежа з бійницями, яка не збереглась, тепер винтові сходи в товщині стіни ведуть на хори.

Іконостас Миколаївської церкви — визначна пам’ятка українського образотворчого мистецтва першої половини XVIII століття, встановлений за сприяння Миколи Василя Потоцького.  Виконаний у стилі бароко. Головне в ньому — архітектонічні конструкції та декоративні різьблення.

Іконостас має оригінальну конструкцію, динамічно заповнює прямокутний, з півкруглим завершенням простір вівтаря чотирма рядами ікон: намісним, празничним, апостольським, пророчим (останній зник після «реставрації» в 1980 р.). Центр композиції — царські ворота з двох половинок, над якими — ікона «Тайна вечеря».

У 1920-х рр. в церкві служив парох Бучача о. Денис Нестайко.

Джерела

Бучач і Бучаччина [Текст] : історично-мемуарний збірник / ред. кол. М. Островерха та інші. — Нью Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. : іл.

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР [Текст] : ил. справочник-каталог / гл. редкол. Н.Л. Жариков и др. –  В. 4. Т. 4 :  Київ, 1986. – С. 54.

Чень, Л. Я. Особливості оборонних церков Галичини [Текст] / Л. Я. Чень // Будівництво України. – 2015. – № 5. – С. 2- 11.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt