НОВА МОГИЛЬНИЦЯ | Теребовлянський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій
НОВА МОГИЛЬНИЦЯ — село в складі Теребовлянської міської територіальної громади. Протягом 1964–1991 рр. називалося Трудове. Розташовані села Стара та Нова Могильниця на берегах р. Гнила Рудка (права притока Серету, басейн Дністра), за 16 км від районного центру і найближчої залізничної станції м. Теребовля. Територія – 5,84 кв. км. Дворів – 212. Населення – 608 осіб (2014).

Могильниця – одне з найстаріших поселень Теребовлянського району. Про його давнє існування свідчать знахідки трипільської культури та Київської Русі, знаряддя праці кінця бронзової епохи, бронзова релігійна статуетка, римські монети та інше.

Перша згадка про Могильницю датована 1497 р., коли через неї проходили полки німецьких хрестоносців фон Тіфена, які разом з польським королем Яном Ольбрахтом вирушили на Волощину. Згодом село згадане у 1564 році. За науковим трактуванням назва Могильниця – “поселення на могилах”, оскільки виникло на місці бою між військами короля Данила Галицького і хана Батия.

За іншою версією, назва села походить від розташованих на північ від села чотирьох великих могил, де поховані захисники рідної землі, які полягли в боях у давні часи, або від нерівної рельєфної місцевості, що нагадує магільницю – вузьку та важку дерев’яну дощечку з вирізаними зубцями, яку колись використовували для прасування білизни.

За історичною забудовою село поділялося на Стару Могильницю (тут була стара церква), Нову Могильницю, Кремінку, Загороди. Назва Трудове – данина радянській ідеології. Через село пролягав торговий шлях з Теребовлі до Бучача. Під час нападу турецько-татарських військ на Теребовлянщину у 1508, 1515, 1575 рр., 1672–1675 рр. село зазнавало значних спустошень.

Під час Національно-визвольної революції українського народу 1648–1676 рр. жителі села “пішли у козаки”, воювали з поляками у Будзанові (нині с. Буданів). Голод 1650–1653 рр., епідемія холери знищили місцеве населення майже наполовину. У 1721, 1770 і 1894 рр. епідемія холери знову спричинила великі людські жертви у селі та околицях.

У 17 ст. в Могильниці спорудили кам’яний замок. У 19 ст. на східних околицях села відкрили каменоломню. З червоного каменю виробляли плитки для тротуарів, сходів, пам’ятників. Камінь шліфували і виготовляли з нього точила. Могильницький камінь охоче купували в Росії, інших країнах Європи, навіть у Китаї. Також у Могильниці діяли олійня та дрібні майстерні ремісників.

У другій половині 19 ст. тут функціонувала 4-класна школа, бібліотека, почала розвиватися музейна справа завдяки директорам шкіл В. Рощаковському та Луці Гарматію.

1880 р. в селі проживало 1788 осіб. У Новій Могильниці читальня “Просвіти” містилася в добротному будинку. Тут були зала для глядачів, гардероб, бібліотека, крамниця, кімната для сходин. Цей будинок селяни спорудили за свої кошти. Тривалий час місцевим товариством керував В. Жук. 1902 р. велика земельна власність належала Едмундові Старжинському.

У 1904 р. у селі засновано філію товариства “Січ” (керівник Іван Жук), яка невдовзі нараховувала 42 члени.
Під час Першої світової війни Могильниця опинилася в зоні воєнних дій. У 1919 р. у селі лютував тиф. 17 вересня 1920 р. через село пройшов 1-ий кінний полк чорних запорожців Армії УНР.

Від вересня 1939 р. Нова Могильниця – під радянською владою. Від 6 липня 1941 р. до 24 березня 1944 р. село – під нацистською окупацією. У селі діяли боївки під керівництвом кущового провідника ОУН Петра Корчинського (“Калинки”), а також боївка під керівництвом кущового провідника Осипа Шатковського (“Брича”). Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни у Старій і Новій Могильницях чоловіків 53 загинуло, 98 пропали безвісти.

У 1950 р. у селі примусово організований колгосп, 1959 р. об’єднали із господарством с. Стара Могильниця.
Нині земельні паї території Могильницької сільської ради орендують ПАПи “Конкурент”, “Крок”,. Село частково газифіковане у 2006 р.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • дві церкви святого Архістратига Михаїла (1793, кам’яна, УПЦ КП; 1995, дерев’яна, УГКЦ),
  • капличка Божої Матері на честь 510-ї річниці від згадки про село (2007),
  • кам’яний костел святого Юзефа (1865),
  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1974),
  • п’ять пам’ятних металевих хрестів,
  •  символічна могила Борцям за волю України (1991).

Діють ЗОШ 1 ступеня, дитячий садочок, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, два торгових заклади. У Новій Могильниці є два ставки.

У селі народилися:

  • громадський діяч у Канаді Іван Бойчук (1892–1976),
  • вчений-геолог Йосип Головацький (1938–1999),
  • господарник, громадський діяч Володимир Грицишин (1953 р. н.),
  • співаки Іван Дмитрук (1928–1990) та Ярослав Дмитрук (1930 р. н.),
  • польський живописець, педагог Генрик Кжижановський (1890–1960),
  • польський літературний і театральний критик Єжи Коллєр (1882–1970),
  • кооператор, політичний та громадський діяч у США Франц Колодій (1897–1985),
  • діяч ОУН і УПА, лікар Євген Лужицький (“Шувар”; 1918–1947),
  • меценат будівництва каплички Матері Божої (10 тис. грн.) Степан Терлецький (1951 р. н.),
  • педагог та громадський діяч Олег Тернопільський (1945 р. н.),
  • військовик Віталій Костюк (1977-2014).

У 1930-х рр. душпастирював релігійний діяч, історик, громадський діяч у США Ісидор Нагаєвський (1908–1989).

Джерело

Івахів, Г. Нова Могильниця [Текст] / Г. Івахів, М. Сушко, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 303—305 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt