НАКОНЕЧНИЙ Андрій Михайлович

 В Архітектори | Художники | Скульптори
НАКОНЕЧНИЙ Андрій Михайлович  (31.05.1905, Урмань, нині Бережанського району — 15.09.1983, м.Тернопіль, Україна) — український художник, іконописець. Член Спілки українських образотворчих мистців (1941—1944).


Народився 31 травня 1905 року в с. Урмані, нині Бережанського району. Хист до малювання проявився в нього ще в дитинстві. Коли хлопець підріс, його віддали навчатися до місцевого столяра М. Когута, який часто возив своїх учнів до м. Львова. Саме тоді А. Наконечний визначив для себе, що стане художником.

У 1928 році призвали до Війська Польського, де він служив на залізниці у Кракові як писар і оформлювач. Там молодий юнак тяжко захворів і його було відкликано від строкової військової служби. З дозволу старшин Андрій Наконечний залишився жити в казармі та одержав можливість брати уроки малювання у приватній школі професора Гофмана, а у 1929-1933 роках – продовжив навчання у школі проф. Альфреда Терлецького при Краківській Академії Красних Мистецтв.

Любов до традиційного візантійського іконопису молодому митцеві прищепив професор Краківської Академії Мистецтв Кароль Гомоляш. Під час навчання А. Наконечний був членом професійного мистецького об’єднання «Зарево», до якого входили випускники та студенти академії. Після закінчення одержав диплом вільного художника. Він успішно творив у жанрі іконопису, портрета й пейзажу, займався оформленням книг, мав персональні виставки у Кракові.  У професійному рості юнакові допомагав митрополит Андрей Шептицький.

У 1932 році Андрій Наконечний разом із Дам’яном Горняткевичем, Андрієм Лепким і Михайлом Зорієм розписав церкву в селі Настасів Тернопільського повіту.  У 1938 році став переможцем конкурсної виставки у жанрі релігійного малярства. У червні-липні 1939 року подав 12 образів на загально польську виставку сучасного релігійного мистецтва у Кракові.

 

Молодий, талановитий іконописець потрапив під опіку Митрополита Андрея Шептицького. З його благословення митець протягом 1938-1939 років малював копії фресок ХV століття каплиці Чесного Хреста, що на Вавелі — резиденції польських королів у Кракові. На стінах і склепіннях каплиці було зображено 43 композиції зі сценами від «Благовіщення» до «Успіня», а поміж цими сценами – поодинокі постаті святих, євангелістів та ангелів.

Митрополит листувався з художником, давав фахові рекомендації та зауваження. З початком Другої світової війни Наконечний закінчував замовлення під німецьким конвоєм. Копії фресок використовувалися як зразки візантійського ортодоксального малярства в іконописній школі, що діяла при монастирі студитів у Львові. Після приходу радянської влади, копії фресок, як і багато інших сакральних творів митця, пропали безвісти.

У Кракові, Андрій Наконечний, за підтримки Володимира Кубійовича, звільнив з німецького арешту професора астрономії Ягеллонського Університету Банахевича та свого товариша-художника. Це викликало підозру в гестапівців, і йому довелося втікати до Кенігсбергу, після того подався у Карпати. У Сяноку Наконечний малював околиці міста, дзвіницю в Чертіжі, церкву в Дудівцях.

У роки війни А. Наконечний переїхав до Львова, де, крім малярства, займався політичною діяльністю. 30 червня 1941 року він був у будинку «Просвіти» у Львові під час проголошення Акту відновлення Української Держави. Андрій Наконечний піднімав національний прапор на башті Княжої гори. В уряді Ярослава Стецька Наконечний займався питаннями культури та мистецтва, розробляв взірці військових відзнак для майбутньої Української Армії.

5 липня 1941 року гестапівці заарештували Степана Бандеру, Ярослава Стецька, а також близько 300 членів ОУН, з яких 15 було розстріляно. Наконечного вчасно попередили, що на його квартирі нацисти влаштували облаву. Більшість творів митця тоді пропали, серед них – ікони, історичні композиції, пейзажі. Рятуючись від гестапо, Наконечний знову повертається у рідне село, тепер – назавжди. Оскільки в уряді Ярослава Стецька він діяв під псевдо, то зміг уникнути подальших переслідувань.

У 1942 році Андрій Наконечний одружився з вишивальницею Євгенією Юрковською. Невдовзі у молодого подружжя народився син Зеновій. У 1942 та 1944 рр. Наконечний написав кілька портретів дружини в українському вбранні, а також «Автопортрет» (1943).

Основне місце у творчості  художника займав релігійний живопис. У червні — липні 1939 року художник брав участь у виставці сучасного релігійного мистецтва в м. Кракові, на якій представив свої роботи — ікони

  • «Христос»,
  • «Св. Ольга»,
  • «Мадонна»,
  • «Хрест Ісуса Христа»,
  • «Свята Ольга та святий Володимир»,
  • «Матір Божа — заступниця Соборної України».

Його твори експонувалися поряд з картинами Святослава Гординського, Едварда Козака, Ярослави Музики, Осипа Куриласа, Петра Обаля, Миколи Бутовича. Після другої світової від арешту вберегли «записані» чотири класи освіти. Андрій Наконечний трудився в каменоломні, у лісовому господарстві. Щоб підтримати підпільних вояків УПА, він малював карикатури на радянську владу і передавав зв’язковою «Анною» (Галиною Дидик).

У Настасівській церкві (нині Тернопільський район) дивом збереглися розписи та образи, створені майстром.
У 40-х роках А. Наконечний малював здебільшого пейзажі, краєвиди рідного села («Урманські поля», «Тартакова хата»). Художник вивчав архітектуру, їздив по багатьох селах, робив замальовки дерев’яних церков.

Із 1954 року аж до смерті Андрій Наконечний працював малярем у Бережанському шляховому відділі, з яким незабаром переїхав до Тернополя. Малювати Андрій Наконечний боявся, хоч за часів хрущовської «відлиги» виставив кілька пейзажів.

Останнє десятиліття було найстрашнішим: паралізований, прикутий до ліжка талант проривався. Так з’явилися пейзажі («З рідного Урманя», «Тернопіль»), історичні полотна («Козак на могилі», «Євангеліє»), іконопис («Вознесіння», «Хрещення», «Благовіщення»).

Помер 15 вересня 1983 року в м. Тернополі, похований у м. Бережанах.

У 1991 році в Тернопільському обласному краєзнавчому музеї відбулася виставка творів Андрія Наконечного, на якій було представлено близько 100 робіт.

Джерела:

НАКОНЕЧНИЙ Андрій Михайлович [Текст] // Мистці Тернопільщини. Ч. 1. Образотворче мистецтво : бібліогр. покажч. / Департамент культури, релігій та національностей Терноп. облдержадмін., Терноп. обл. універс. наук. б-ка ; уклад. В. Миськів ; авт. вступ. ст. І. Дуда ; ред. Г. Жовтко ; керівник проекту та наук. ред. В. Вітенко. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2015. — С. 75—78 : фот. — (Мистецька Тернопільщина). — Режим доступу: http://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/2016_mt.pdf, вільний.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt