МИРНЕ | Підгаєцький район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДЕРЖАВНА ВЛАДА ТА УПРАВЛІННЯ КРАЮ, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону, Карта Тернопільської області

МИРНЕ — село Підгаєцького району Тернопільської області. До 1964 р. називалося Теляче. До села приєднано хутір Стадниця. Розташоване на берегах р. Масівка (права притока Коропця, басейн Дністра), за 12 км від районного центру і 4 км від найближчої залізничної станції Криве (Козівський р-н). До 1991 р. належало до Бережанського району. Територія – 2,51 кв. км. Дворів – 248. Населення – 568 осіб (2014).

Перша письмова згадка – 1440 р. як село Теляче. Жителі цього поселення, що належало до галицького князівства, вирощували телят місцевих поміщиків. Мирне – данина радянської ідеології, зокрема т. зв. боротьбі за мир.

  • 1785 р. в селі було 96 дворів, 309 жителів;
  • 1805 р. – 126 дворів, 406 жителів;
  • 1861 р. – 941 житель;
  • 1900 р. – 183 двори, 1119 жителів;
  • 1910 р. – 1213 жителів.

Відомо, що у 1902 р. велика земельна власність належала Марії Пузині. Діяли філії товариств “Просвіта”, “Сільський господар”, “Рідна школа” та інших українських товариств, а також кооператива. До Першої світової війни село славилося духовим оркестром (дириґент – Володимир Билов). У Леґіоні УСС служили: Андрій Бабій, Григорій Бойко, Іван Верцюх, Володимир Билов, Михайло Вовк та ін.

Від вересня 1939 р. село – під радянською владою. Від 5 липня 1941 р. до 21 липня 1944 р. – під німецькою окупацією;

  • вивозені на примусові роботи до Німеччини: Ганна Андрусишин, Дмитро Бабій, Федір Берчук, Петро Білик, Маґдалина Завадівська, Ганна Кардаш, Марія Ковалишин, Марія Мицько, Іван Тягнибіда, Ганна Щур, Михайло Яцюк та ін.
  • на фронтах Другої світової війни загинули: Йосиф Бабій (1903 р. н.), Григорій Богач (р. н. невід.), Іван Бойко (1919 р. н.), Михайло Грисяк (1906 р. н.), Петро Кардаш (1909 р. н.), Василь Прокопишин (1901 р. н.),
  • пропали безвісти Олексій Блажків (1912 р. н.), Дмитро Бойко (1913 р. н.), Дмитро Верцюх (1900 р. н.), Петро Вовк (1912 р. н.), Михайло Івашків (1917 р. н.), Стах Кленик (1909 р. н.), Іван Кузишин (1909 р. н.), Михайло Курманський (1905 р. н.),
    Григорій Михайлишин (1907 р. н.), Григорій Мухін (1906 р. н.), Василь Рябицький (1908 р. н.), Олексій Савка (1910
    р. н.), Софрон Смик (1913 р. н.), Федір Телюк (1907 р. н.), Микола Яцюк (1913 р. н.).

У національно-визвольній боротьбі ОУН та УПА також брали участь місцеві жителі. Серед них: Михайло Білик (1921 р. н.), Іван Бурдун (1909 р. н.), Федір Гринчишин (“Піч”; 1921 р. н.), Іван Івашків (1918 р. н.), Степан Лапшинський (1916 р. н.), Петро Михайлишин (1923 р. н.), Іван Прокопишин (1921 р. н.), Петро Рейтар (1911 р. н.), Олександр Сорока (1911 р. н.), Іван Юрківський (1921 р. н.), Петро Яцишин (1923 р. н.).

У 2000 р. село газифіковане.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква св. Параскеви Терновської (1820-ті рр., мурована),
  • “фіґури” св. Анни з Пречистою Дівою Марією, Ісуса Христа, встановлена на честь 2000-річчя Різдва Христового, Ангела-Хоронителя,
  • 3 каплички,
  • пам’ятники:
    • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1966),
    • на честь 5-річчя Незалежності України “Тризуб” (скульптори В. і Я. Тихі);
  • пам’ятні хрести:
    • на честь скасування панщини (відновлений 1990),
    • врятування від посухи (відновлений 1990) та на захист від градобиття (1903, відновлений 1990),
    • на пам’ять про Є. Коновальця і давню церкву, замок та колишнє село з невідомою назвою (1991, руїни замку й храму зберігалися до кінця 19 ст.),
    • на честь освячення полів (1990),
  • пам’ятний знак Борцям за волю України (1992),
  • могила УСС (1992).

На місці старої церкви отців Францисканців знайдено Біблію (нині зберігається у Бережанському музеї книги).

Працюють ЗОШ 1–2 ступенів (діє музей “Світлиця Духовності”; організатор Ганна Зьомко), клуб, дитячий садок “Пізнайко”, бібліотека, фельдшерський пункт, відділення зв’язку, деревообробний цех, торгові заклади.

У Мирному народилися:

  • громадські діячі, меценати Григорій (1901–1977), Осип (1912–1982) і Степан (1895–1937) Бойки,
  • педагог Степан Вовк (1895 р. н.),
  • адвокат, літератор, громадський діяч Лонгин Глібовицький (1848 р. н.),
  • художник Роман Дмитришин (р. н. невід.),
  • кінорежисер, видавець, редактор, громадський діяч Петро Кардаш (1927 р. н.),
  • художник, скульптор Богдан Карий (1958 р. н.),
  • будівельник Іван Кузишин (1921 р. н.);

Проживав композитор, скрипаль В. Билов, перебував письменник, науковець і громадський діяч Богдан
Лепкий (1872–1941).

Уродженка села громадсько-культурна діячка, педагог Ганна Зьомко (1946 р. н.) у своїй документальнопубліцистичній повісті “Волю Україні здобути мріяли” (Львів, 2011) описала жахливу трагедію “Кривавої Неділі”, що відбулася в м. Підгайці 11 травня 1941 р., коли підрозділ війська НКВС розстріляв призовників-просвітян.


СТАДНИЦЯ – хутір, приєднаний до с. Мирне; розташований за 3 км від нього. 1949 р. тут – 8 дворів, 33 жителі. Нині на хуторі проживає 5 родин. Хрест на захист від градобиття.

Джерело

Кізима, І. Мирне [Текст] / І. Кізима, У. Коропецька, Б. Мельчук, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 186—187 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt