«Монастирок» біля Суходолу

 В Меморіальні об’єкти | Пам'ятники | Пам’ятки, Туристичні маршрути

На берегах Збруча, над легендарною річкою збереглося безліч історичних пам’яток. Але є й такі, від яких залишились лише легенди та спогади. Одним із таких загадкових місць є урочище «Монастир» в селі Троянівка, яке підпорядковане Суходолу.

Про цей присілок давніх історичних відомостей практично немає, але завдяки своєму прикордонному розміщенню, тут у роки Української революції 1917-1920 років точились запеклі бої за незалежність, зокрема найвідоміший бій 3-ї Залізної дивізії Армії УНР під орудою генерала Олександра Удовиченка з більшовицьким військом.

А тепер повернемось до монастиря, який із слів місцевих старожилів знаходився неподалік лісу за селом і за однією версією згорів, а за іншою  провалився під землю разом із прихожанами та монахами. Під час обробітку землі селяни навіть знаходили залишки поховань і церковну атрибутику.

Також існує легенда: «Один горб над селом називався «Лиса Гора», де за народним повір’ям всі відьми збираються на віче в означене своє свято. Там вони виконують різні герці, головне на коцюбах. У той день усі корови в селі не припускають молока. Другий горб «Стінка», третій  «Рахманський монастир».

Тут, за народним повір’ям, стояв монастир, що колись під час богослужіння на Великдень запався під землю з усіма присутніми. В тому місці знаходилися три кам’яні хрести, викуті з величезних блоків, що вже до трьох четвертин застрягли були в землю».

Якщо повернутись до письмових згадок, то можна знайти дещо скупі відомості в історика, археолога і культурно-громадського діяча Поділля Сіцінського Юхима у книзі «Історичні відомості про приходи і церкви Подільської Єпархії» (1895— 1911).

Описуючи село Криків, (тепер Чемеровецького району) згадує: «Народь утверждаеть, что противъ села Крикова на другой (правой) стороні Збруча (въ Галиціи) былъ монастырь». Також у цій книзі, згадуючи про Гусятин, читаємо наступне:

«В Гусятині (нынъ заграничном) существовалъ монастырь. По указанію въ в 1760 г. братчиковь Преображенской церкви, этотъ монастырь (въ то время уже не существовавшій) былъ за мъстечкомъ, на юго-западъ, по направленію кь селу Сидорову» (тут і вище збережено орфографію і мову оригіналу).

Що ж, географічно по крайній мірі все сходиться. І, насамкінець, у військовій дуже точній австрійській карті Галичини 1860 року, на цьому самому місці далеко від поселення, є теж позначення невідомого походження, чи це руїни, хрести, чи щось подібне?

Підсумовуючи вище наведені дані, думаю, що все ж таки, дійсно, в сиву давнину з мальовничого пагорбу над Збручем лунали дзвони древньої святині, яка могла зруйнуватись внаслідок зсуву на лісовому, глинистому ґрунті, що підкріплено легендою про провалення під землю. Або була знищена, спалена до прикладу в 1672 році, коли султанська Османська імперія захопила все Поділля.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt