МЛИНИСЬКА | Теребовлянська громада | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

МЛИНИСЬКА — село в складі Теребовлянської міської територіальної громади Теребовлянського (до 2020; з 2021 — Тернопільського) району Тернопільської області. Розташоване на берегах потічка – лівої притоки Серету (басейн Дністра), за 19 км від райцентру і 8 км від найближчої залізничної станції Деренівка. Територія – 1,93 кв. км. Дворів – 136. Населення – 395 осіб (2014 р.). Поблизу Млиниськ виявлено золоту римську монету початку 4 ст.


Перша письмова згадка про село – 1508 р. Назва походить від слова “млин”, у даному випадку – “місце, де стояли водяні млини”. Населений пункт належав родині Богушів, згодом перейшов до Скарбків, від них до Лосів.

У 1846–1847 рр. населення Млиниськ дуже потерпіло від епідемії холери, вимерли майже всі мешканці. Ґраф Лось, який проживав у Млиниськах, постарався, щоб у село були переселені люди з центральних областей Польщі, яких місцеві жителі називали “мазурами”. Відтоді у селі почало переважати польське населення.

Між поляками та українцями розвивалися родинні зв’язки, поляки розмовляли здебільшого українською, єдиною різницею залишалося віросповідання, греко-католиків було – 30%, а римо-католиків – 70%. Млиниська стали одним із “польських” сіл Теребовлянщини. Тут була резиденція ґрафів із родини Лось.

На околиці села посаджено чудовий парк, в якому росли рідкісні дерева. Всюди прокладені доріжки. До парку вела липова алея, така ж алея з’єднувала парк із шосейною дорогою прокладеною до Будзанова (нині с. Буданів). У центрі парку було збудовано величний палац. Ніхто з жителів села не мав права увійти до парку. Також споруджено костел.

Неподалік стояв будинок управителя ґрафського маєтку Горички. Зведено ориґінальний будинок “захоронка” (дитсадка), в якому проживали вчителька і вихователька панських дітей Аркушова та бона Целіна (прізвище невідоме). Сам ґраф проживав здебільшого на курортах Швейцарії, Франції, Італії. Господарством керували управителі.

У 1880 р. в селі проживало 607 жителів; з них – 476 поляків, 131 українець; діяла філіальна школа. 1902 р. велика земельна власність належала Пауліні Лось. Слід також відзначити педагогічну діяльність ґрафині Борковської, яка сама навчала сільських дітей. Школа в Млиниськах була початковою. За часів Австро-Угорщини вчителем був Загорянський, за Польщі – Аркуш, Москаль.

Ґрафиня позитивно ставилася до потреб греко-католицької громади. Вона хотіла на власні кошти спорудити в Млиниськах муровану з цегли церкву на місці старої дерев’яної. Проте дозволу на будівництво не отримала, бо дерев’яна церква була пам’яткою архітектури. Під її керівництвом у 1912 р. храм капітально відремонтували.

До 1939 р. у Млиниськах діяли філії “Просвіти”, при якій була заснована читальня, та інших товариств, котрі підтримували національний дух малочисельного населення українців. Від вересня 1939 р. Млиниська – під радянською владою.

На базі поміщицьких будівель у Млиниськах організовано Мшанецьку машинно-тракторну станцію (МТС), де виходила її політвідділська газета “За заможне життя”. Тим часом будівлі колишнього панського фільварку почали розбирати, поміщицьке майно – роздавати. Громадські організації припинили діяльність.

Від 6 липня 1941 р. до 22 березня 1944 р. село – під нацистською окупацією. Після другого приходу радянської влади почалася хвиля масових арештів “ворогів народу”; через спротив організації колгоспу селян родинами вивозили до Сибіру. Внасідок польсько-українського протистояння у 1947 р. в Млиниськах було знищено сім’ї українців Гаденчука та Пиріжка. Тоді ж відбувся бій мід українськими та польськими загонами, під час якого згорів палац.

Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни загинули Михайло Гаврилюк (1923–1945), Кароль Капічак (1923–1945), Григорій Коляса (1905–1945), Іван Маліновський (1924–1945), Сиґізмунд Нітарський (1919–1945), Петро Підборочинський (1919–1943), Тадеуш Чередарик (1923–1945), Михайло Чех (1900–1944); пропали безвісти Михайло Наконюшевський (1919–1945), Михайло Слобода (1906–1941).

У 1944 р. на базі поміщицького фільварку була відтворена машинно-тракторна станція (МТС). У 1950 р. організовано колгосп. У 1959 р. на базі МТС створено ремонтно-технічну станцію (РТС), потім – луго-меліоративну станцію, яка функціонувала до 1971 р.; після її ліквідації виробничі приміщення передані колгоспу. У 1970-х рр. споруджено дитячий садочок. У 1990 р. завершено будівництво нової школи-дитсадка на околиці Млиниського парку.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • дерев’яна церква Введення у Храм Пречистої Діви Марії (18 ст.),
  • костел (18 ст., недіючий),
  • залишки старовинного парку.

Діють НВК “ЗОШ 1 ступеня–дитячий садок”, клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, два торгових заклади.
У селі народився польський військовик Генрик Давіскіба (псевда “Петрос”, “Ращиц”; 1916–1993).

Джерело

Івахів, Г. Млиниська [Текст] / Г. Івахів, М. Матвійків, М. Ониськів // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 296—297 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

The reCAPTCHA verification period has expired. Please reload the page.