МЛИНИСЬКА | Теребовлянський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

МЛИНИСЬКА Село, підпорядковане Кобиловолоцькій сільській раді.Розташоване на берегах потічка – лівої притоки Серету (басейн Дністра), за 19 км від райцентру і 8 км від найближчої залізничної станції Деренівка. Територія – 1,93 кв. км. Дворів – 136. Населення – 395 осіб (2014 р.). Поблизу Млиниськ виявлено золоту римську монету початку 4 ст.


Перша письмова згадка про село – 1508 р. Назва походить від слова “млин”, у даному випадку – “місце, де стояли водяні млини”. Населений пункт належав родині Богушів, згодом перейшов до Скарбків, від них до Лосів.

У 1846–1847 рр. населення Млиниськ дуже потерпіло від епідемії холери, вимерли майже всі мешканці. Ґраф Лось, який проживав у Млиниськах, постарався, щоб у село були переселені люди з центральних областей Польщі, яких місцеві жителі називали “мазурами”. Відтоді у селі почало переважати польське населення.

Між поляками та українцями розвивалися родинні зв’язки, поляки розмовляли здебільшого українською, єдиною різницею залишалося віросповідання, греко-католиків було – 30%, а римо-католиків – 70%. Млиниська стали одним із “польських” сіл Теребовлянщини. Тут була резиденція ґрафів із родини Лось.

На околиці села посаджено чудовий парк, в якому росли рідкісні дерева. Всюди прокладені доріжки. До парку вела липова алея, така ж алея з’єднувала парк із шосейною дорогою прокладеною до Будзанова (нині с. Буданів). У центрі парку було збудовано величний палац. Ніхто з жителів села не мав права увійти до парку. Також споруджено костел.

Неподалік стояв будинок управителя ґрафського маєтку Горички. Зведено ориґінальний будинок “захоронка” (дитсадка), в якому проживали вчителька і вихователька панських дітей Аркушова та бона Целіна (прізвище невідоме). Сам ґраф проживав здебільшого на курортах Швейцарії, Франції, Італії. Господарством керували управителі.

У 1880 р. в селі проживало 607 жителів; з них – 476 поляків, 131 українець; діяла філіальна школа. 1902 р. велика земельна власність належала Пауліні Лось. Слід також відзначити педагогічну діяльність ґрафині Борковської, яка сама навчала сільських дітей. Школа в Млиниськах була початковою. За часів Австро-Угорщини вчителем був Загорянський, за Польщі – Аркуш, Москаль.

Ґрафиня позитивно ставилася до потреб греко-католицької громади. Вона хотіла на власні кошти спорудити в Млиниськах муровану з цегли церкву на місці старої дерев’яної. Проте дозволу на будівництво не отримала, бо дерев’яна церква була пам’яткою архітектури. Під її керівництвом у 1912 р. храм капітально відремонтували.

До 1939 р. у Млиниськах діяли філії “Просвіти”, при якій була заснована читальня, та інших товариств, котрі підтримували національний дух малочисельного населення українців. Від вересня 1939 р. Млиниська – під радянською владою.

На базі поміщицьких будівель у Млиниськах організовано Мшанецьку машинно-тракторну станцію (МТС), де виходила її політвідділська газета “За заможне життя”. Тим часом будівлі колишнього панського фільварку почали розбирати, поміщицьке майно – роздавати. Громадські організації припинили діяльність.

Від 6 липня 1941 р. до 22 березня 1944 р. село – під нацистською окупацією. Після другого приходу радянської влади почалася хвиля масових арештів “ворогів народу”; через спротив організації колгоспу селян родинами вивозили до Сибіру. Внасідок польсько-українського протистояння у 1947 р. в Млиниськах було знищено сім’ї українців Гаденчука та Пиріжка. Тоді ж відбувся бій мід українськими та польськими загонами, під час якого згорів палац.

Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни загинули Михайло Гаврилюк (1923–1945), Кароль Капічак (1923–1945), Григорій Коляса (1905–1945), Іван Маліновський (1924–1945), Сиґізмунд Нітарський (1919–1945), Петро Підборочинський (1919–1943), Тадеуш Чередарик (1923–1945), Михайло Чех (1900–1944); пропали безвісти Михайло Наконюшевський (1919–1945), Михайло Слобода (1906–1941).

У 1944 р. на базі поміщицького фільварку була відтворена машинно-тракторна станція (МТС). У 1950 р. організовано колгосп. У 1959 р. на базі МТС створено ремонтно-технічну станцію (РТС), потім – луго-меліоративну станцію, яка функціонувала до 1971 р.; після її ліквідації виробничі приміщення передані колгоспу. У 1970-х рр. споруджено дитячий садочок. У 1990 р. завершено будівництво нової школи-дитсадка на околиці Млиниського парку.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • дерев’яна церква Введення у Храм Пречистої Діви Марії (18 ст.),
  • костел (18 ст., недіючий),
  • залишки старовинного парку.

Діють НВК “ЗОШ 1 ступеня–дитячий садок”, клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, два торгових заклади.
У селі народився польський військовик Генрик Давіскіба (псевда “Петрос”, “Ращиц”; 1916–1993).

Джерело

Івахів, Г. Млиниська [Текст] / Г. Івахів, М. Матвійків, М. Ониськів // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 296—297 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt