МЕМОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНСЬКИМ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИМ І Світової війни, 1918-1919
Німеччина, земля Баден-Вюртенмберг, м. Раштат – земля Гессен, м. Вецляр
Архітектори: Богдан Лепкий, Михайло Паращук
Скульптори: Богдан Лепкий, Франц Маєр, Михайло Паращук
У німецьких містечках Раштат і Вецляр, рознесених у просторі на кількасот км, під час Першої світової війни діяли табори, де за деякими оцінками перебувало до півмільйона військовополонених українців.
Саме в цих таборах почалося формування двох дивізій вікопомних синьожупанників, які відіграли значну роль у визвольних змаганнях українського народу 1918 — 1921 років. Але дехто на Батьківщину так і не повернувся…
350 українців навічно залишилися в німецькій землі. На честь цих вояків у 1918 — 1919 роках за гроші самих військовополонених поблизу двох цвинтарів були поставлені дві меморіальні стели у стилі українського модерну.
Головний автор обох пам’ятників — скульптор Михайло Паращук (1878 — 1963), учень Родена. До війни він навчався у Києві та Львові, потім працював у Німеччині. Після революції виїхав до Болгарії, де й прожив решту життя.
Комплекс у Раштаті та Вецлярі — чи не єдиний УМівський зразок у творчому доробку Паращука. Але, слід визнати, дуже вдалий. Можливо, тому, що надихали і допомагали митцеві і самі військовополонені, і такий визначний діяч української культури, як Богдан Лепкий.