МЕДИН | Підволочиський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

МЕДИН — село в Україні, у Підволочиському районі Тернопільської області. Від вересня 2015 року —  в складі Скориківської сільської громади. Розташоване на берегах р. Самчик (один із витоків р. Млинський Потік, права притока Збруча, басейн Дністра), за 11 км від районного центру і найближчої залізничної станції Підволочиськ. Територія – 1,6 кв. км. Дворів – 197. Населення – 492 особи (2014).


Перша письмова згадка – 9 липня 1463 р. в акті, де князі Збаразькі поділили між собою батьківські землі. Тоді населений пункт відійшов у власність Семена Збаразького. За переказами, назва походить від багатих медом дубових лісів неподалік села. 1569 р. село було спустошене під час турецькотатарського набігу.

На початку 19 ст. власником Медина був угорець де Антальфа, ймовірно він збудував тут палац і висадив парк (знищені під час німецько-радянської війни і радянського періоду). 1880 р. в Медині – 981 мешканкець, діяли 3 промислові гоподарства та млин. У 1890-х рр. велика земельна власність належала Владиславові Сапєзі, 1912–1937 – Вацлавові Малаховському (колекціював книги, мав у селі велику бібліотеку; перепохований у 1993 році в Медині).

Подальша кількість населення: 1914 р. – 1050, 1931 р. – 1180 осіб. В УГА загинув Юрій Климчук. Відомо, що 1925 р. в селі був млин (власник – Вацлав Малаховський (1880–1937); у ньому працювали 2 робітники. Діяли філії “Просвіти”, “Рідної школи”, “Сільського господаря”, “Союзу Українок” та інших українських товариств; хор, драматичний гурток, кооператива “Єдність”.

28 жовтня 1930 р. під час пацифікації багатьох людей побили, Петро Смолій та вчитель Явний невдовзі померли; польські поліцаї розгромили українські установи. Функціонувала початкова школа. У 1934–1935 рр. в ній навчалися 105 учнів.
Упродовж 1934–1939 рр. Медин належав до ґміни Скорики.

4 липня 1941–5 березня 1944 р. село – під нацистською окупацією. У Червоній армії на фронтах радянсько-німецької війни загинули 34 жителі села, 19 пропали безвісти. У квітні 1948 р. створено колгосп, згодом укрупнений; у 1990-ті рр. розпайований.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква Покрови Пресвятої Богородиці (1862, дерев’яна; розписав Є. Біленький),
  • каплиця УГКЦ (1998),
  • залишки костелу (1867),
  • пам’ятний хрест на честь скасування панщини (реставрований 1998).

У селі збереглися давні килимарські традиції. Відомо, що перший храм у Медині згорів внаслідок пожежі.

Діють ЗОШ 1–2 ступенів, бібліотека, фельдшерський пункт, дитячий садочок “Теремок”, крамниці, свинокомплекс ТОВ “Україна”.

У Медині народилися:

  • художник Євген Біленький (рр. народ. і см. невід.),
  • правник, журналіст Осип Губчак (1912–1997),
  • діяч ОУН, розвідник УПА Борис Захарків (1922–1947),
  • церковний і громадський діяч, літератор, мецент Касіян Куницький (1848–1918),
  • громадський діяч Петро Фабіян (1903–р. см. невід.).

Душпастирював релігійно-громадський діяч, меценат Андрій Качала; перебував художник Сергій Шишко.

Поблизу Медина був високий курган, зруйнований за радянських часів. Є став (1902). На околиці села розташований Мединський гідрологічний заказник – природоохоронний об’єкт місцевого значення (18,1 га), де під охороною – водно-болотний масив, що підтримує гідрологічний режим р. Самчик та прилеглих територій.

Б. МЕЛЬНИЧУК, Б. ПЕТРАШ , В. УНІЯТ
128-129

Джерело

Мельничук, Б. Медин [Текст] / ВБ. Мельничук, Б. Петраш, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 128—129 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt