МАРЧУК Іван Степанович

 В Видатні діячі регіону, почесні громадяни регіону, Діячі культури й мистецтва, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, КУЛЬТУРА | ЛІТЕРАТУРА | МИСТЕЦТВО, Образотворче мистецтво | Архітектура
Іван Марчук, Тернопіль, 15.04.2016

© foto: taras ivankiv

МАРЧУК Іван Степанович (12.05.1936, с. Москалівка, Волинське воєводство, Польща (нині — Лановецький район, Тернопільська область, Україна) — український живописець, народний художник України (2002), лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1997). Почесний громадянин Тернополя. Людина року в Тернопільській області (2006).

У цьому ж році Міжнародна академія сучасного мистецтва у Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради академії. Це перший випадок визнання українського художника інституцією такого високого рівня.

У жовтні 2007 року Івана Мачука  включили до британського рейтингу «100 геніїв сучасності», складеного консалтинговою компанією Creators Synectics (72-ге місце).

Іван Марчук — найвидатніший український художник сучасності, він уже став живою і неперевершеною легендою українського живопису.

Народився митець у 1936 р. в с. Москалівка Лановецького району. У 1951-1956 pp. навчався у Львівському училищі прикладного та декоративного мистецтва, згодом у 1959-1965 pp. — у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва.

У 1965 році переїхав до Києва, де три роки працював в Інституті надтвердих матеріалів. У 1967-1980 pp. творив у комбінаті монументально-декоративного мистецтва. З 1980 року на творчій роботі. Створив власний художній метод — «пльонтанізм».

«Одного разу в листопаді побачив неймовірну красу – мереживо з голих дерев на тлі неба і задумався, як перенести цю красу на полотно? Я не хотів це мазати, як усі, віником. Довго я не думав і дуже швидко знайшов цю технологію, намалював. Так з’явився новий стиль у мистецтві, який вже обходить світ – пльонтанізм. А пішов цей пльонтанізм від мами. Я згадав, як мама в неділю мила волосся моїм сестрам (у мене три сестри). Волосся у них було довге, то робота була на цілий день. Після цього мама сказала: «Так запльонталося, що не годна розчесати». Я сную кілометри ліній, допоки не засвітиться і не заблистить сніг. Вже б, напевно, десятки разів тими лініями обснував планету Земля. Це з’явилося у 1972 році. 

(Іван Марчук. джерело)

Вже починаючи з 1968 року художник був учасником більше 10 групових і понад 50 персональних виставок в Україні та поза її межами. На одній із найрезонансніших виставок митця у Києві «Прощання з XX століттям» глядачам було представлено 225 робіт І. Марчука.

Прикро, що перше заслужене визнання прийшло до нього не на теренах України, а в Москві, де в 1979 році було виставлено 100 полотен митця. В 1989 році він здійснив своє перше творче турне (Австралія, Канада, США), численні виставки. У 1990-2001 pp. проживав у США, нині живе у м. Києві.

Як художник я почувався найкраще там, де я вперше опинився за межами Совєтського Союзу, в Австралії. Австралія донині для мене є раєм. Навіть пізніше, коли жив у Нью-Йорку, я мріяв про Австралію. В Нью-Йорку мені було тяжко, ніхто нічого не допомагав. Я завжди заздрив поетам, він десь там сів на підніжки потяга, має тільки книжечку і пише. А в мене ціла індустрія: мольберти, фарби, територія і т. д. І працювати я вмію шалено… А що було робити? Друзів немає, нікого зі знайомих немає… нічого немає. Пробував вивчати мову, ходив до школи, чотири роки, але нічого не дало. І я покинув. Вирішив, що буду німим художником. Тепер шкодую, треба було вчити мову, вдома більше вчити. Але я не знав, скільки я проживу, і що буду їздити по світі. Починаючи з 2014 року, я відвідав десь 15-16 країн, по дві-три виставки в кожній країні було. (Іван Марчук. джерело)

Основні групові виставки відбулись у містах Мюнхен (Німеччина), Париж (Франція), Нью-Йорк, Вашингтон (США), Лондон (Англія) – всі у 1979 році; Київ (1987, 1988), Будапешт (Угорщина), Прага (Чехія), Берлін (Німеччина), Варшава (Польща) – всі у 1988 році. Індивідуальні виставки-Москва(1979-1980, 1988), Київ (1980, 1982, 1990, 1995, 2000, 2001, 2004 («Сонце в зеніті»), 2005), Канів (1983-1985, 1997), Тернопіль (1986-1987, 1994-1995, 2005), Івано-Франківськ, Коломия (1987), Львів (1987, 1996), Харків (2004), Сідней (Австралія), Торонто (Канада) – обидві у 1989 році; Нью-Йорк (США, 1989, 1992), Лілль (Франція, 1999), Одеса (2004).

Автор близько 5000 творів, що визначають певні періоди творчості, становлять цикли

  • «Голос моєї душі»,
  • «Шевченкіана»,
  • «Цвітіння»,
  • «Нові експресії»,
  • «Квітуча планета»,
  • «Мистецькі експресії»,
  • «Ніч яка місячна» (2003 p., 25 полотен),
  • «Виходять мрії з берегів» (2003-2004 pp.),
  • «Біле поле за селом» (2004).

У грудні 2004 року в Національній філармонії України (Київ) репрезентував альбом-каталог «Іван Марчук» (515 репродукцій творів Марчука).

Якось пробив небо і побачив там такі дива, а потім опустився на землю, зайшов у майстерню, побачив і порізав на шматки ту велику картину, яку бачив у небі. І вийшло багато картин циклу «Безмежність». Всі ці малюнки я не видумую, вони мені просто являються, я не знаю звідки. Як кажуть в Україні: «Хай буде гірше, аби інше». Мені потрібно бути іншим. Ось так і вималювався «Голос моєї душі». Я – ненаситний. Живу за чорним календарем. Сплю і думаю, що я зробив, а що не зробив. Підбиваю підсумки щодня, горю одержимістю. Якщо вже став на цю мистецьку стежку, повернення немає, і життя немає фактично, а є робота. З’являється новий маршрут. Цей «голос моєї душі» є деревом, яке росте, пускає гілочки, а кожна гілочка – це є марчучки, і тих марчучків є багато. Далі дерево росте, і з’являються «Кольорові прелюдії». Це – великий цикл. На одній з виставок сказали, що я маю дуже серйозну музичну освіту. Ні, я не маю такої освіти. Трохи бавився на гітарі, але це не моє, хоча принцип схожий. Як кажуть: не бере вухо, бере фантазія, очі дивляться, як грати ритмом, фарбами, кольором, гармонією, формою. А дерево росте, з’являється абстрактний сюрреалізм, з’являється натюрморт, з’являється серія нових циклів – «Нові експресії», «Виходять мрії з берегів», «Погляд у безмежність»… (Іван Марчук. джерело)

Твори зберігаються в музеях Тернополя, Канівському музеї Т.Шевченка («Шевченкіана»), галереях і приватних колекціях в Австралії, США, Канаді, Японії.

2016 – Рік Івана Марчука на Тернопільщині 

2016 — Виставка творів Івана Марчука в Брюсселі →

2017 — Картини-притчі Івана Марчука →

2017 Виставка Івана Марчука відкривається в Києві →

2018

«Відлуння мрій» Івана Марчука →

«Кольорові прелюдії» від Івана Марчука →

2019

Іван Марчук. Земля моя – краса моя →

Виставка Івана Марчука у Вінниці→

Іван Марчук в Українському Національному Музеї Чикаго

2020  – Іван Марчук – кавалер Ордену «За розвиток світового мистецтва»
Обласна премія імені Івана Марчука в галузі образотворчого мистецтва для обдарованих дітей Тернопільської області

Література

  1. Иван Марчук: «Картины мои столько пережили! Они заслужили, чтобы их увидели люди…»: В Киеве открыта мастерская-музей народного художника Украины / Беседу вела О.Унгурян // Факты. — 2004. — 29 апреля. — С. 10; фотогр.
  2. Иван Марчук: «Свой первый в жизни костюм я купил лишь недавно…»: [В столичной галерее искусств открыта выставка художника «Сонце в зеніті»] / Беседу вела Т.Бахарева // Факты. — 2004. — 21 июля. — С. 9; фотогр.
  3. Іван Марчук: «Україна зводиться з колін». Розмову вела Ж.Попович // Тернопіль вечірній. — 2005. — 1-7 червня. — С. 4; фотогр.
  4. Бондаренко С. Художник Иван Марчук: «Америка меня подождет» // Киевские ведомости. — 2003. — 14 января.;— С. 9.
  5. Букет Є. Поміж літом і осінню… // Слово Просвіти. — 2003. — 29 січня — 4 лютого. — С. 15.
  6. Бушак С. «Ніч яка місячна…» // Урядовий кур’єр. — 2003. — 18 січ. — С. 8.
  7. Бушак С. Тернистий шлях Івана Марчука: Аналіз творчості художника // Лан. Ланівеччина творча: Літ.-мистец. альманах / Ред.-упоряд. С.Буняк. — Тернопіль, 2001. — С. 182-191; іл.
  8. Гаманіна Н. Спочатку Івана Марчука визнала Америка, потім — Україна // Робітнича газета. — 2000. — 28 листопада. — С. 8.
  9. Кияшко Г. Чар Марчукової барви // Київ. — 2003. — №5. — С. 157 — 163.
  10. Клименко В. «Посіяв картини на всіх континентах»: В «Українському домі» експонується найновіша виставка робіт І.Марчука — 260 полотен // Україна молода. — 2005. — 16 липня. — С. 3; фотогр.
  11. Ничкало С. Голос душі Івана Марчука // Мистецтво та освіта. — 2002.— №2. — С. 51—54.
  12. Машлянка Б. 103 сходинки успіху художника Івана Марчука // Місто. — 2004. — 24 листопада. — С. 9; фотогр.
  13. Мельничук О. «Я зробив себе наперекір усьому» // Укр. газета. — 2003. — №33. — С. 7.
  14. Синько Р. «Він ходить як окрема планета…» // Сільський час. — 2004. — 4 лютого. С. 8.
  15. Синько Р. Іван Марчук — митець двох віків // Сільський час. — 2002. — 24 липня. — С. 8.
  16. Тарчевська К. Місячне сяйво зимової ночі // Слово Просвіти. — 2003. — 29 січня — 4 лютого. – С. 15.
  17. Чирва А. Синдром працелюбства // Урядовий кур’єр. — 2002. — 6 серпня. — С. 4.
  18. Шевченко Т. Іван Марчук: «Зі своїми картинами я … розмовляю» // Експрес. — 2002. — 14-21 листопада. — С. 16.
  19. Іван Марчук // Хто є хто на Тернопільщині. Видатні земляки: Довід.-бібліогр. видання. — К., 2004. — Вип. 1. — С. 137.
  20. Тарасюк Г. Одкровення від Івана: [Про кн. Т.Унгурян «Одкровення від Івана: Фрагменти життєпису худож. І.Марчука»] // Літературна Україна. — 2004. — 29 квітня. — С. 7.
  21. Література до знаменних і пам’ятних дат Тернопільщини на 2001 рік: Біблогр. список / Уклад. М.Друневич. — Тернопіль: Астон, 2000. — С. 38—40
Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt