МАР’ЯНІВКА | Тернопільський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, Карта Тернопільської області

МАР’ЯНІВКА — село в Україні, в Тернопільському районі Тернопільської області. Розташоване на річці Нішла, на південному заході району. До 1946 р. називалося Маріянка. У зв’язку з переселенням мешканців хутори Курісево (Карасево) та Сіножати виведені з облікових даних. Розташоване на правому березі р. Нішла (Нічва; витікає з джерел поблизу села; права притока Серету, басейн Дністра), за 17 км від м. Тернопіль і 4 км від найближчої залізничної станції Ходачків Великий (Козівський р-н). Площа – 2,6 кв. км. Дворів – 157. Населення – 475 осіб (2014). З 2018 року – в складі Настасівської сільської громади.

Перша письмова згадка – 1785 р. як присілок с. Купчинці (нині Козівського району). Згодом один із найбільших землевласників Купчинців Шелячинський подарував 300 морґів дочці Марії (Маріані) і переселив кілька родин із с. Купчинців.

Нову оселю спочатку називали фільварок, у другій половині 19 ст. – Маріянка (на честь власниці села). Відомо, що 1890 р. тут діяла однокласна школа. Наприкінці 19 ст. – збудована римо-католицька каплиця.

1914 р. в Маріянці – 250 осіб, із них 105 українців, 121 поляк і 24 євреї; велика земельна власність належала Баворовському і Шелячинському. В УСС і УГА воювали Андрій Кіналь, Петро Паперовський, Микола Шкільний та ін. Діяли філії товариств “Просвіта”, “Січ” та інших, а також кооператива.

Від 1925 р. працювала однокласна школа, від 1932 р. – трикласна. 1926 р. село виокремили в самостійну громаду; до того – присілок с. Купчинці (нині Козівського району). 1931 р. в селі – 170 будинків, 824 особи.

Упродовж 1934–1939 рр. Маріянка належала до ґміни Настасів. 13 березня 1940 р. в селі примусово створено один із перших в області колгоспів.

Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 36 уродженців села. В ОУН і УПА перебували, репресовані, симпатики цих об’єднань: Андрій Кіналь (у його садибі була криївка), Богдан Паперовський, Петро Паращій, Ярослав Чуб’як, Микола Шкільний.

1945–1947 рр. в селі базувався гарнізон “істрєбітєльного батальона” (“стрибків”), який 10 квітня 1947 р. роззброїли вояки УПА. Протягом 1945–1947 рр. тут розташовувалася летунська база Червоної армії (близько 500 льотчиків), які допомагали МВС і НКДБ боротися з українськими повстанцями.

У вересні–жовтні 1948 р. під час спроби примусово організувати колгосп працівники МВС побили багатьох людей, зокрема Василя Волчастого, Ґалагана, Кашичка, Григорія Низика, Івана Цвіклу, Антона Цигана та ін.

На початку 1949 р. відновлено колгосп. 1951 р. – село радіофіковане. У радянський період село належало до Йосипівської сільської ради.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церкви Пречистої Діви Марії (1893, мурована) та Різдва Пресвятої Богородиці (2004).,
  • дзвіниц (2011),
  • “фіґури” Матері Божої (200) і Матері Божої з Ісусом на цвинтарі (поч. 20 ст.),
  • символічна могила Борцям за волю України (1991).

Працюють ЗОШ 1–2 ступенів, фельдшерський пункт, клуб, бібліотека, торговий заклад; земельні паї орендують ПП “Тоні”, фермерські господарства “Костик” і “Кльоц”.

У селі:

  • народилися: підприємець, громадський діяч Ігор Боднар (1954 р. н.), громадський діяч у США Степан Дембицький (1891–1973);
  • перебував державний і громадсько-політичний діяч Микола Присяжнюк.

Є став.


КУРІСЕВО (КАРАСЕВО) – хутір, виведений із облікових даних у зв’язку з переселенням мешканців. Розташований за 2 км від Мар’янівки. Відомий від 1920-х років. У березні 1949 р. – 13 будинків, 65 осіб. Наприкінці 1949–у 1950 р. частину будинків знесли, а мешканців виселили. У лютому 1952 р. на хуторі – 9 будинків, 29 осіб. У 1950-х рр. мешканців переселили.

СІНОЖАТИ – хутір, виведений із облікових даних у зв’язку з переселенням мешканців. Розташований за 1,5 км від Мар’янівки. Відомий від початку 20 ст. Назва походить, імовірно, від місця розташування – на сіножатях, луках. У березні 1949 р. – 15 будинків, 62 жителі. Наприкінці 1949–у 1950 р. частину будинків знесли, а мешканців виселили. У лютому 1952 р. на хуторі – 10 будинків, 30 осіб. У 1950-х рр. мешканців переселили.

Джерело

Уніят-Карпович, В. Мар’янівка [Текст] / В. Уніят-Карпович // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 398—399 : фот. кольор.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt