МАЛОВОДИ | Теребовлянський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

МАЛОВОДИ  — село Теребовлянського району Тернопільської області у складі Золотниківської сільської територіальної громади.  Розташоване поміж річками Коропець (ліва притока Дністра) і Студенка (права притока Стрипи, басейн Дністра), за 39 км від районного центру і 15 км від найближчої залізничної станції Козова. До Маловодів належав хутір Шкіндерівка; приєднано хутори Антонівка та Кадовби. Територія – 1,85 кв. км. Дворів – 86. Населення – 233 особи (2014).

Крім копаних криниць, село іншої води не мало, звідси, мабуть, і пішла його назва. Перша письмова згадка про село датована 1785 р., коли тут було 28 будинків, у 1805 р. – 32 родини (172 особи); 1861 р. в 137 хатах жило 753 особи, 1943 р. нараховувалося 763 мешканці. До середини 19 ст. Маловоди були українським селом, потім почалася полонізація. У селі було багато бідняків. Вони заробляли на прожиток у місцевих фільварках та у багатих присілках Кадовбах та Вигоді.

У 1859 р. на кошти Н. Ярошинського в Маловодах побудована каплиця св. Лукаша і Матері Божої; за радянської влади тут був склад. 1991 р. на руїнах каплиці спорудили церкву. 1880 р. у селі проживало 485 осіб; діяла філіальна школа. 1902 р. велика земельна власність належала Емілєві Ротху.

Під час Першої світової війни село було знищено. Коли фронт проліг по Стрипі, в Маловодах стояв другий курінь УССів; на одному з фільварків деякий час розташовувалася Пресова Кватира УСС. В одному з видань “Червоної Калини” згадано, що пісня “Хлопці, алярм!” (слова Ю. Назарака, музика М. Гайворонського) написана на фільварку в Маловодах.

Після війни в селі діяли “Стшелєц” та інші польські організації. Від вересня 1939 р. Маловоди – під радянською владою. Було націоналізовано поміщицькі та церковні землі, припинено діяльність усіх громадських організацій. Протягом 1940–1962 рр. село належало до Золотниківського району.

Від 4 липня 1941 р. до 21 липня 1944 р. Маловоди – під німецькою окупацією. Нацисти наклали непосильні податки, вивозили людей на примусові роботи до Німеччини. Після другого приходу радянської влади почалася нова хвиля масових арештів, виселень на Сибір. Із чоловіків, мобілізованих на фронти німецько-радянської війни, загинув Юзеф Ресяк (1922–1944).

У 1945 р. більшість мешканців Маловодів виселено до Польщі, а на їхнє місце привезено переселенців із сіл Синява, Одрехово, Хоцень, Тирява-Сольна, Воля-Синькова, Середнє-Велике, Рудавка, Тарнавка і Тисовець з Польщі. Після цього у селі залишилося тільки три місцеві родини. 1993 р. в Маловодах створений осередок товариства “Лемківщина” (голова Марія Манцар).  1949 р. у Маловодах примусово організований колгосп. Нині селянські земельні паї орендує ПАП “Агропрод-сервіс”. Село газифіковане у 2005 р.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці (1991),
  • Будинок Молитви ХВЄ (2004),
  • пам’ятний хрест, споруджений на честь скасування панщини (друга пол. 19 ст.).

Функціонують ЗОШ 1–2 ступенів, Будинок культури, бібліотека, фельдшерський пункт, торговий заклад.
У Маловодах народилися:

  • фінансист, господарник Микола Ріпка (1929 р. н.),
  • науковець Іван Ріпка (1939 р.н.),
  • педагог, громадський діяч Мирон Вацлавський (1946р. н.),
  • вчитель, господарник Марія Корвач (1971 р. н.),
  • літераторка Марія Романчишин (1963 р. н.),
  • науковець, викладач Світлана Саченко (1965 р. н.),
  • головний редактор газети “Твій вибір” Василь Солтис (1975 р. н.),
  • вчитель, господарник Микола Цапко (1955–1998).

За 2 км від села є ставок Кадовби (800 кв. м.).


АНТОНІВКА – хутір, приєднаний до с. Маловоди; розташований за 2 км на південь від нього. За станом на 1 березня 1949 р. – 10 дворів, 35 жителів. Нині не існує.

КАДОВБИ – хутір, до 1945 р. належав до с. Маловоди. Зі спогадів місцевих жителів відомо, що там було близько 20 дворів; усі зруйновані під час німецько-радянської війни. Людей, які там проживали, переселили в Маловоди.

ШКІНДЕРІВКА – хутір, який належав до с. Маловоди; розташований за 5 км від нього. За станом на 1 березня 1949 р. – 60 дворів, 81 житель; діяла школа. Нині село Сонячне Підгаєцького району.

Джерело

Івахів, Г. Маловоди [Текст] / Г. Івахів, М. Лайпа, М. Ониськів, В. Уніят, Б. Мельничук // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 295—296 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt