МАЛІ БІРКИ | Гримайлівська громада | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону
МАЛІ БІРКИ — село Гусятинського (до 2020; з 2021 —  Чортківського) району Тернопільської області в складі Гримайлівської територіальної громади. Розташоване на берегах р. Гнила (права притока р. Збруч, басейн р. Дністер), біля підніжжя західних схилів відрог Товтрової гряди, за 18 км від найближчої залізничної станції Хоростків. Через західну околицю Малих Бірок пролягає автошлях Тернопіль–Гусятин. Територія – 2,19 кв. км. Дворів – 132 (2014). Населення – 341 особа (2014).


Відоме з 1564 року. Назва походить, імовірно, від соснового лісу (бору), що ріс біля даного поселення. Після 1-го поділу Речі Посполитої село з 1772 р. належало до Австрії (Тернопільський циркул). У 19 ст. – власність Броцьких. Протягом 1863–1920 рр. Малі Бірки – Скалатського повіту. 1903 р. засновано читальню товариства “Просвіта”.

Під час 1-ї світової війни село зазнало значних руйнувань. У середині серпня 1914 р. Малі Бірки здобула царська армія, російські солдати зайняли всі подвір’я. При відступі у липні 1917 р. російські війська повністю спалили Малі Бірки та сусіднє село Новосілка.

Взимку 1917–1918 рр. у селі поширилась епідемія тифу і червінки, від якої померло багато людей. У листопаді 1918 р. в Малих Бірках проголошено владу ЗУНР; восени 1920 р. встановлено польську владу. Протягом 1921–1939 рр. село – Скалатського повіту Тернопільського воєводства. У 1929 р. засновано господарсько-споживчу спілку “Єдність”.

Після 17 вересня 1939 р. в Малих Бірках встановлена радянська влада. Від січня 1940 р. до березня 1959 р. село – Гримайлівського району. В квітні 1941 р. заарештовано за приналежність до української підпільної організації:

  • Євгена Бернацького (1912–1942), Маркіяна Диця (1911 р. н.–р. см. невід.), Івана Кравця (1901–1941), Григорія (1902–1941) і Романа (1911–1941) Суслів, із яких додому після війни повернувся лише М. Диць.

Від 6 липня 1941 р. до 23 березня 1944 р. село – під нацистською окупацією. В роки німецько-радянської війни до Червоної армії мобілізовано зі села 298 чоловіків, з яких 24 не повернулись додому. У 1946 р. з Малих Бірок насильно переселено поляків у Польщу, на їхнє місце привезли українців, депортованих із Польщі. 1948 р. до Малих Бірок приєднано с. Новосілка. 9 вересня того ж року в селі розклеєні листівки зі закликами до населення не їхати на роботу в Донбас.

За участь у національно-визвольній боротьбі :

  • репресій зазнали 22 жителі села; зокрема, було засуджено до 10 років ув’язнення 17 осіб (із них Євген Бернацький (1911–1941), Іван Кравець (1901–1941), Стефанія Марцинів (1900–1948), Володимир (1910–1947) та Іван (1905–1946) Покідки, Григорій (1911–1941) і Роман (1911–1941) Сусли й Володимир Сухович (1918–1947) закатовані у тюрмах і концтаборах НКВС);
  • під час військових дій у лютому 1945 р. вбито Дмитра Черкаса (1923 р. н.);

в УПА загинули Володимир Дяківський (1919–1944), Стефанія Лікітарчук (1927–1947), Володимир Процик (1922–1948) та Олекса Чачковський (1918–1948).

Від березня 1959 р. до грудня 1962 р. село – Скалатського району, згодом до січня 1965 р. – Підволочиського району; відтоді й донині – Гусятинського району. В 1990 р. від Малих Бірок від’єднано Новосілку, що стала окремим селом. Того ж року споруджено нове приміщення для загальноосвітньої школи 1–2 ступенів. У 1994 р. збудовано капличку біля цілющого джерела. 2004 р. завершено газифікацію села.

ПАМ’ЯТКИ:

  • церква Пресвятої Богородиці (1864, мурована), у ній 1989 р. відновлено богослужіння;
  • церква св. Онуфрія;
  • капличка біля джерела (1994);
  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1961);
  • пам’ятний хрест на честь скасування панщини (відновлений у 1993);
  • символічна могила Борцям за волю України (1993).

Діють ЗОШ 1–2 ступенів, дитячий садочок, клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, відділення зв’язку, торговий заклад. Земельні паї орендує сільськогосподарське приватне підприємство “Оберіг” (директор П. Гадзюк).

У Малих Бірках народилися:

  • громадський діяч у Канаді Петро Драль (1897–1935),
  • природознавець, вишивальник Ярослав Капелюх (1952 р. н.),
  • літератор, педагог Степан Кравець (1951–2009),
  • мистецтвознавець Віра Стецько (1956 р. н.),
  • господарник (інженер, керівник на підприємствах м. Бережан), громадський діяч Степан Токарський (1951 р. н.),

Душпастирював західноукраїнський громадський діяч о. Стефан Мохнацький (1876–1955).

На схід від села росте мішаний ліс (урочище Краснянська дача) територія якого належить до природного заповідника “Медобори”.

Джерело

Малі Бірки [ Текст] / В. Уніят, Н. Фостик, Б. Хаварівський, В. Щавінський // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 2. — Тернопіль, 2014. — С. 85—86 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

The reCAPTCHA verification period has expired. Please reload the page.