МАЛА ЛУКА | Гримайлівська громада | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

МАЛА ЛУКА — село Гусятинського (до 2020; з 2021 —  Чортківського) району Тернопільської області в складі Гримайлівської територіальної громади. До Малої Луки приєднано хутори Поруб і Яцівка. Розташоване на правому березі р. Збруч (ліва притока Дністра), за 46 км від районного центру і 26 км від найближчої залізничної станції Скалат. Територія – 2,71 кв. км. Дворів – 195 (2014). Населення – 321 особа (2014).

Перша письмова згадка – 1564 р. Назву виводять від одного з перших поселенців – Луки, якого за низький зріст називали “малим”. Під час Національно-визвольної революції українського народу середини 17 ст. в ході військових дій у 1649 р. Мала Лука була повністю знищена. У 1672–1699 рр. – прикордонний пункт польщі з Туреччиною. З 18 ст. – власність князів Любомирських.

Після 1-го поділу Речі Посполитої село з 1772 р. належало до Австрії (Тернопільський циркул). У 1782 р. за сприяння княгині Ізабелли Любомирської збудовано церкву Покрови Пресвятої Богородиці. Протягом 1863–1914 рр. Мала Лука – Скалатського повіту.  Із 1914 р. в Леґіоні УСС воював випускник Бережанської гімназії, старшина (четар, хорунжий) 5-ї сотні Петро Пасіка (1893 р. н.). У листопаді 1918 р. в Малій Луці проголошено владу ЗУНР; восени 1920 р. встановлено польську владу.

Протягом 1921–1939 рр. село – Скалатського повіту Тернопільського воєводства. Діяли філії товариств “Просвіта” (читальня заснована у 1906 р.), “Рідна школа” та інших, господарська кооперативна спілка “Збруч” (із 1927).
Після 17 вересня 1939 р. у Малій Луці встановлена радянська влада. Від січня 1940 р. до березня 1959 р. село – Гримайлівського району.

Від 7 липня 1941 р. до 23 березня 1944 р. – під нацистською окупацією. В роки німецько-радянської війни до Червоної армії мобілізовано із села 154 чоловіки, з них 49 не повернулися додому. 5 грудня 1944 р. у бою між українськими повстанцями і відділом енкаведистів загинуло п’ятеро жителів с. Мала Лука: Василь Кирилів (р. н. невід.), Василь Леськів (1893 р. н.), Павло Похолок (р. н. невід.), Марія Сюта (р. н. невід.), Михайло Чумак (р. н. невід.) і четверо повстанців.

15 січня 1945 р. у селі загинули чотовий “Спартак”, стрілець “Осика” (дорогою до Гримайлова помер) і 12 енкаведистів. 27 квітня того ж року в с. Мала Лука знищено станицю “стрибків”. 21 жовтня 1947 р. зі села депортовано у Сибір за зв’язок із УПА 11 родин. 11 липня 1948 р. внаслідок бою між повстанцями та більшовиками загинули повстанці Галун, Нечай і Владко, а Михайло Похолок “Чорнота” зумів неушкодженим вирватись із села. У ніч на 23 квітня 1949 р. в Малій Луці й навколишніх селах (Вікно, Зелене, Лежанівка, Буцики) впорядковано могили повстанців (закопано на могилах хрести та поставлено вінки “Героям Слава”).

Репресій зазнали близько 70 жителів села; зокрема,

  •  засуджено до 10–25 років ув’язнення 30 осіб (із них Михайло Бень (1907–1949), Василь Заоборний (1907–1951), Броніслав Кирилів (1907–1953), Михайло Тополя (1904–1951) і Василь Якубів (1913–1941) закатовані у тюрмах та концтаборах НКВС);
  • депортовано у Сибір 13 осіб (Текля Сербай (1892–1957) померла на засланні);
  • вбито: Михайла Кириліва (р. н. невід.–1950), Ярослава Тригубчака (1928–1945) та п’ятеро осіб у грудні 1944 р.

В УПА загинули: Дмитро Бойко (1910–1945), Іван Вилущак (“Білий”; 1902–1944), Михайло Грицай (1925–1944), Михайло Гук (1912–1945), Михайло Дмитрів (1923–1945), Зіновій Кирилів (“Лисий”; 1933–1951), Стефанія Кирилів (1925–1945), Василь (1916–1944), Дмитро (“Лисий”; 1923–1950) і Теофіль (1930–1949) Маґеровські, Михайло Похолок (“Чорнота”; 1922–1951), Микола Проховник (1923–1944), Василь Реус (1898–1945), Василь Сербай (“Буря”; 1920–1945), Дмитро Ставничий (“Лопух”; 1920–1945), Володимир Сухович (1927–1948), Святослава Тригубчак (1927–1950), Василь (1912–1944) і Микола (1909–1944) Цвігуни.

Від березня 1959 р. до грудня 1962 р. село – Скалатського району, згодом до січня 1965 р. – Підволочиського району. Від січня 1965 р. Мала Лука – Гусятинського району. На початку 1960-х рр. радянська влада закрила церкву.

ПАМ’ЯТКИ:

  • церква Покрови Пресвятої Богородиці (1782, мурована),
  • символічна могила Борцям за волю України (1943, відновлена у 1991),
  • пам’ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967, скульптор Я. Ягода),
  •  парк ім. Івана Левицького.

Працюють ЗОШ 1–3 ступенів, дитячий садочок, клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, відділення зв’язку, торгові заклади.

У Малій Луці народилися:

  • громадська діячка у США Ірина Колтунюк (1905–1983),
  • композитор, скрипаль, педагог Іван Левицький (1875–1938),
  • лікар, культурний і громадський діяч у США, меценат Павло Сидор (1915–1992),
  • учасник національно-визвольної революції початку 20 ст., вояк Леґіону УСС (хорунжий, четар), один із організаторів на початку 1918 р. куреня Січових Стрільців у Києві сотник Петро Пасіка (1893–р. см. невід.), разом із А. Мельником, Р. Сушком перебував у 1916–1917 рр. у російському полоні в м. Дубовка (нині районий центр Волгоградської області, Російська Федерація), ад’ютант Є. Коновальця (1918–1919), у 1921 р. – співорганізатор видавничої кооперативи “Червона калина” у Львові;
  • доктор права Арсен Тригубчак (рр. н. і см. невід.).

На південній околиці села на схилах правого берега Збруча росте невеликий ліс.

Джерело

Ханас, М. Мала Лука [ Текст] / М. Ханас, В. Щавінський // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 2. — Тернопіль, 2014. — С. 83—84 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

The reCAPTCHA verification period has expired. Please reload the page.