ЛИСИЧИНЦІ | Підволочиський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

ЛИСИЧИНЦІ— село в Україні, у Підволочиському районі Тернопільської області. Село, центр сільської ради, якій підпорядковане с. Шельпаки. Від вересня 2015 року —  в складі Новосільської сільської громади. Розташоване на берегах р. Самчик (один із витоків р. Млинський Потік, права притока Збруча, басейн Дністра), за 27 км від районного центру і 18 км від найближчої залізничної станції Збараж. Територія – 2,12 кв. км. Дворів – 130. Населення – 387 осіб (2014). Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки періоду ранньої бронзи.


Перша письмова згадка – 1629 р. Назва походить, імовірно, від лисиць, які водилися у тутешніх лісах. У 1895 р. засновано філію товариства “Просвіта” з бібліотекою (на 1930 р. – 109 книжок). Кількість населення: 1914 р. – 905, 1921 – 867, 1931 р. – 945 осіб. Окрім “Просвіти”, діяли філії “Січі”, “Сокола”, “Лугу”, “Сільського господаря”, “Рідної школи” та інших українських товариств; кооператива.

У 1914 р. в селі споруджено пам’ятник Тарасові Шевченку (скульптор Пруський зі Збаража), знищений під час Першої світової війни, відновлений 1917 р. (на відкритті близько 5 тис. осіб); зруйнований поляками на початку 1920-х рр., відновлений у 1926 р.; 30 жовтня 1930 р. під час пацифікації розбитий.

Відомо, що у 1925 р. функціонували два млини (власники – Ядвіґа Черняковська та Михайло Гудьва). У 1932 р. в початковій школі навчалося 92 учні. Упродовж 1934–1939 рр. Лисичинці належали до ґміни Нове Село. 4 липня 1941–5 березня 1944 р. село – під нацистcькою окупацією.

Перед початком Львівсько-Сандомирівської операції у Лисичинцях була розташована редакція газети 1-го Українського фронту “За честь Батьківщини”. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули, пропали безвісти 25 уродженців села. В ОУН і УПА перебували і згодом репресовані понад 30 жителів села.

У жовтні 1948 р. примусово створено колгосп, згодом укрупнений, у 1990-х рр. розпайований; за головування Михайла Чубатюка (1985–1990) побудовано тракторну бригаду, тваринницьку ферму, гаражі, будинок спеціалістів. Електрифіковане – 1963, газифіковане – у 2005 році.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква св. Василія Великого (1903, кам’яна; архітектор В. Нагірний),
  • пам’ятники:
    • Т. Шевченку (1957; скульптор – В. Бець),
    • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967; скульптор – В. Бець),
  • на цвинтарі є могили вояків УПА Є. Живчика, В. Кіпибіди, Я. Мосціпана, М. Радзіха.

Діють ЗОШ 1–2 ступенів, дитячий садочок, Будинок культури, бібліотека, фельдшерський пункт, відділення зв’язку, ТОВ “Нове життя”, кам’яний кар’єр, крамниці.

У Лисичинцях народилися:

  • скульптор Володимир Бець (1925 р. н.),
  • педагог, відмінник народної освіти УРСР Євгенія Коваль (1936 р. н.),
  • композитор, фольклорист, музикознавець, хормейстер, професор Андрій Пастушенко (1952 р. н.),
  • діяч української діаспори в Російській Федерації, директор Магаданського державного театру ляльок
    Богдан Пиріг,
  • кандидат сільськогосподарських наук, педагог Г. Періг.

Учителював педагог, громадськополітичний діяч Володимир Гульовський (1975 р. н.).

Поблизу села, на лівому схилі долини потоку Самець розташоване Лисичинське родовище вапняку – природне
скупчення корисних копалин із покладами вапняку оолітового, ооліто-детритового, черепашково-детритового,
піщаного.

У 2004 р. про Лисичинці видана книга О. Радих “Над Млинським Потоком”.

Джерело

Мельничук, Б. Лисичинці [Текст] / Б. Мельничук, Б. Петраш, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 126 : фот.

 

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt