ЛУЧКА | Тернопільський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

ЛУЧКА — село, підпорядковане Миролюбівській сільській раді. До Лучки приєднано х. Полянка. Розташоване на берегах р. Серет, за 17 км від м. Тернопіль і 5 км від найближчої залізничної ст. Прошова. Площа – 2,0 кв. км. Дворів – 200. Населення – 804 особи (2014). Поблизу Лучки виявлено археологічні пам’ятки культури кулястих амфор і пшеворської культури.

За переказами, населений пункт існував як передмістя Микулинців ще у 15 ст.; але внаслідок турецько-татарських набігів зруйнований у 16–17 ст.; поблизу села була висока вежа із смоляною бочкою, яку запалювали при наближенні татарів.

Перша письмова згадка – 1785 р., згідно з Йосифінською метрикою. Назва походить, імовірно, від місця розташування на невеликій луці (полі); за іншими переказами, село “лучилось” із Микулинцями.

джерело

1832 р. в Лучці проживало 255 осіб. Відомо, що 1874 р. працювала однокласна школа. 1880 р. в селі – 692 особи, з них 487 українців, 198 поляків, 8 євреїв. У 1890-х рр. велика земельна власність належала Юзефі Рейовій; були фільварок і корчма. 1921 р. в селі – 151 будинок, 836 жителів.

Діяли філії “Просвіти”, “Лугу”, “Сільського господаря” та інших товариств, товариств Братство тверезості, а також кооператива, хор. У 1932 р. функціонувала однокласна школа. Упродовж 1934–1939 рр. село належало до ґміни Микулинці.

Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 29 уродженців Лучки. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики цих об’єднань – понад 30 осіб; у т. ч. в дивізії “Галичина” Ярослав Віблий; у своїх домівках підпільників переховували Софія і Федір Бойки; криївка була на садибі Ганни Трач.

25 грудня 1947 р. в селі відбувся бій між двома повстанцями та 6 більшовиками. Наприкінці 1948 р. примусово створено колгосп; у 1990-х рр. розпайований.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква Введення Пречистої Діви Марії (1880–1903, мурована), у якій богослужіння проводяться почергово громадами УГКЦ і УАПЦ),
  • каплиця з “фіґурою” Ангела-хоронителя та джерелом (2004),
  • “фіґура” Пресвятої Діви Марії (1995),
  • збереглася могила турецьких воїнів (17 ст.),
  • пам’ятний хрест на честь скасування панщини (друга пол. 19 ст., відновлений у 1991),
  • відновлена криївка.

Працюють ЗОШ 1–2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, дитячий садочок “Сонечко”, торговий заклад; земельні паї орендує ПАП “Агропродсервіс”.

У Лучці народилися:

  • спортсмен (футболіст), тренер, майстер спорту Іван Вишневський (1957–1996),
  • громадсько-культурний діяч Василь (1813–1901), лікар, громадський діяч Григорій (1872–1930), педагог, етнограф, фольклорист, громадсько-культурний діяч Лука (1886–1924) Гарматії,
  • науковець, економіст Степан Дичко (1934–1996),
  • господарник, громадська діячка Яніна Оленюх (1942 р. н.),
  • господарський керівник Михайло Шевчук (1960 р. н.);

Проживав лісів ник, науковець, гро мадський діяч Григорій Криницький; археологічні дослідження проводив археолог, мистецтвознавець, історик, громадський діяч Ігор Ґерета.

Є пам’ятка природи місцевого значення скупчення кристалів кальциту (пл. 0,1 га).


ПОЛЯНКА – хутір, приєднаний до с. Лучка, розташований за 2 км від нього. Відомий від кінця 1920-х років. У березні 1949 р. на хуторі було 6 будинків, 23 особи. Нині хутір – вулиця села, є 7 будинків.

Джерело

Уніят-Карпович, В. Лучка [Текст] / В. Уніят-Карпович // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 395—396 : фот. кольор.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt