ЛОШНІВ | Теребовлянський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, ДОВІДКОВІ РЕСУРСИ, Історія регіону

ЛОШНІВ — село в Україні, у Теребовлянському районі Тернопільської області, в складі Теребовлянської міської територіальної громади. Розташоване на берегах р. Гнізна (ліва притока Серету, басейн Дністра), за 7 км
від районного центру і найближчої залізничної станції м. Теребовля. Територія – 8,08 кв. км. Дворів – 531. Населення – 1315 осіб (2014).


Археологічні дослідження свідчать про те, що територія села була заселена ще в 6–10 ст. до н. е. Тут знайдено рештки давнього городища, різні знаряддя праці: кам’яні сокири, ручні рубила, бронзові й залізні наконечники списів тощо.

Перша письмова згадка – 1410 р., згодом згадане у 1564 році. Назву пояснюють від литовського слова “лаш”– лосось. Очевидно, у давнину в Сереті та у нижній течії Гнізни водилася ця риба. За іншою версією, назва села походить від слів “лошаки” або “лощина” – улоговина.

На території теперішнього Лошнева, князівські дворові випасали коней-лошаків. Імовірно, ці пастухи і були першими жителями села. У 1635 р. власник Лошнева Адам Комаровський дав 6 тис. золотих на завершення будівництва монастиря кармелітів у Теребовлі.

Лошнівський фільварок постачав продукти до Теребовельського замку; був і в Лошневі замок, що належав родині Дульських. Село і фортеця лежали в глибокій долині Гнізни, а доступ до неї захищав став, оточуючи з усіх боків замкові вали. Твердиня не збереглася, від неї залишився тільки головний будинок, переоблаштований в ґуральню.

1816 р. у Лошневі згадана мурована приватна каплиця. 1869 року тут постала капеланія (богослужіння відбувались у греко-католицькій церкві). 19. 08. 1870 р. було затверджено проект сучасного мурованого костелу, який спорудили коштом В. Баворовського та місцевих парафіян.

Перша згадка про школу в Лошневі є у книзі “Повіт Теребовлянський” за 1899 р. У ній згадано вчителя 4-класної школи Леопольда Кручковського, який керував нею понад 30 років. Це було старе приміщення, будівництво нового завершили у 1971 р. 1902 р. велика земельна власність належала фундації Віктора Баворовського. В УСС воював Микола Пасіка (1898–1969), в УГА – Микола Козак, згодом діяльний у товаристві “Просвіта”, Повітовому Союзі кооператив.

1903 р. в Лошневі заснували філію товариства “Просвіта”. Вона відновила свою діяльність після Першої світової війни; 1918 р. головою товариства обрали о. Я. Літинського, заступником став Василь Кобель. “Просвіта” мала свій хор (керував Іван Гончар, згодом Володимир Гончар), аматорський гурток (голова – Іван Гончар), бібліотеку (завідувала Марія Федчишин). 1911 р. в товаристві було 92 члени, 1932 – 145 членів.

У 1929 р. дім читальні ще не закінчили, а коли добудували, в одній частині розмістили кооперативу, в іншій – читальню.
За переписом 1935 р., в селі проживали 3200 поляків, 523 українці, 31 єврей.

Від вересня 1939 р. Лошнів – під радянською владою. Почалися масові арешти і розстріли “неблагонадійних”, зокрема 1940 р. у приміщенні кооперативи були заарештовані Й. Гончар, Андрій та Іван Козаки (загинули в Тернопільській тюрмі). Від 6 липня 1941 р. до 23 березня 1944 р. село – під німецькою окупацією. 22-х юнаків та дівчат вивезли на примусові роботи до Німеччини.

Із мобілізованих у 1944 р. на фронти німецько-радянської війни загинуло 48 чоловіків, 31 пропав безвісти, подальша доля 2 чоловіків невідома; за свідченням селян, у Лошневі залишилося тільки три чоловіки призовного віку. Протягом 1945–1946 рр. до села прибуло близько 200 українців-переселенців, а поляків вивезли у Польщу. Після другого приходу радянської влади на 10–15 років тюрми і заслання були ув’язнені В. Грох, А. Петрович, І. Піжус, В. Сокальський, В. Тарнавський, М. Юрків.

1949 р. у селі було організовано колгосп, який у 1970 р. об’єднали з господарствами сіл Кровинка та Сущин; 1991 р. роз’єднали на три господарства: в Лошневі утворили “Лошнівський”. Від 2009 р. селянські паї орендує ТзОВ “Агропрогрес-Теребовля”. 1959 р. при Будинку культури організовано лемківський хор (нині народний), який уже наступного року виступив на республіканському огляді, присвяченому Декаді української літератури та мистецтва у Москві.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква Різдва Пресвятої Богородиці (1879–1880, УГКЦ, у 1999 р. її розписав художник Ярослав Бурда),
  • церква Різдва Пресвятої Богородиці (1992, новозбудована, УПЦ КП),
  • костел св. Яна з Кентів (1873, споруджений коштом В. Баворовського та місцевих парафіян),
  • капличка Матері Божої Неустанної Помочі (1997, збудована на місці будинку, де проживав єпископ
    УГКЦ П. Козак),
  •  пам’ятники:
    • два пам’ятники Тарасові Шевченку (1914, 1964),
    • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1975),
    • до 1000-річчя хрещення Руси-України (1988),
    • до річниці проголошення Незалежності України (1992),
  • пам’ятний хрест на честь скасування панщини (друга пол. 19 ст.),
  • “фіґури” Матері-Божої з ангелами (1992), Пресвятого Серця Христового, Пресвятої Богородиці, Зарваницької Матері Божої.

Діють ЗОШ 1–3 ступенів, дитячий садочок, Будинок культури, бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, 3 торгових заклади.

У Лошневі народилися:

  • греко-католицький священик, громадсько-культурний діяч Володимир Гончар (1910–1993),
  • економіст, громадський діяч Володимир Кашицький (1954–2010),
  • церковний діяч, єпископ УГКЦ Петро Козак (1911–1984),
  • педагог, просвітянський діяч у Канаді Василь Колодзінський (1884–1975),
  • громадсько-культурний діяч Володимир Літинський (1914–2005),
  • педагог Стефанія Панцьо (1946 р. н.),
  • священик УГКЦ Іван Пасіка (1891–1968),
  • учасник національно-визвольних змагань, літератор Йосип Пасіка (1925–1996),
  • історик, журналіст, публіцист у США, вояк Леґіону УСС Микола Пасіка (1898–1969),
  • священик, громадсько-політичний і освітній діяч Євстахій Цурковський (1847–1925);

У селі минули дитячі та юнацькі роки (1945–1953) педагога, краєзнавця, кандидата геологомінералогічних наук, професора, академіка екологічної АН України, дійсного члена НТШ Йосипа Свинка (1934 р. н.) .

Джерело

Гуцал, П. Лошнів [Текст] / П. Гуцал, Г. Івахів, Л. Олійник, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 291—293 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt