КУРНИКИ | Тернопільський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій

КУРНИКИ — село Тернопільського району Тернопільської області, у складі Байковецької ОТГ. Розташоване на річці Гніздечна, на півночі району. До 2015 підпорядковувалося Лозівській сільраді. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Байковецької сільської громади. До 1946 р. називалося Курники Шляхтинецькі. Розташоване на правому березі р. Гніздечна (правий витік Гнізни, басейн Серету, сточище Дністра), за 11 км від м. Тернопіль, залізнична станція. Площа населеного пункту – 1,0 кв. км. Середня висота над рівнем моря – 306 м. Дворів – 105. Населення – 368 осіб (2014). Поблизу Курників виявлено археологічні пам’ятки черняхівської та давньоруської культур, Луки-Райковецької культури.

Перша письмова згадка – 1580 р. Назва походить, імовірно, від помешкань, в яких не було димаря (курне); за іншими переказами, назва вказувала на те, що поселення – невелике, схоже на кілька курників для домашньої птиці.

На початку 17 ст. в селі було 8 димів (будинків). Наступна письмова згадка – 1686 рік. Від кінця 17 ст., зафіксоване в документах як Курники Шляхтинецькі. 1832 р. в селі проживало 257 українців.

Від другої половини 19 ст. до початку 20 ст. велика земельна власність належала ґрафині О. Борковській, а опісля – громадсько-політичному діячеві Владиславові Федоровичу, після смерті якого від 1918 р. – власність його дочки Кароліни, одруженої з Миколою Малицьким. 1881 р. в селі працювала однокласна школа.

У 1890 р. в Курниках – 540 жителів, із них 426 українців, 96 поляків, 18 євреїв; функціонували фільварок і корчма. Протягом 1904–1906 рр. місцеві селяни працювали на будівництві залізниці Тернопіль–Збараж. Під час Першої світової війни село зруйноване, мешканців виселили на Львівщину; вціліли 4 будинки.

В УСС і УГА воювали: Павло Баб’як, Юрій Гримак, Кирило Кізлик, Михайло Криворучка, Іван Мозіль та ін. 1921 р. в селі – 101 будинок, 561 житель. Діяли філії товариств “Просвіта”, “Січ”, “Луг” “Сільський господар”, “Рідна школа” та інших, а також Братство тверезості, кооператива і хор.

Війтами села були М. Бонк, П. Кізлик та ін. 1925 р. працював млин Владислава Зелінського. Протягом 1934–1939 рр. село належало до ґміни Ло-зова. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 33 уродженці Курників.

В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики цих об’єднань – понад 60 осіб, у т. ч. переховували у власному будинку повстанців М. Білобровець і Т. Бриняк. 28 квітня–2 травня 1948 р. на залізничній станції розташовувався гарнізон залізничних військ МВС (12 осіб), який охороняв колгосп; 26 липня того ж року в бою між представниками районних органів влади і вояками УПА загинув повстанець “Богдан”.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква святого Архістратига Михаїла (УГКЦ, 1922, мурована),
  • символічна могила УСС (1991).

Діють фельдшерський пункт, клуб, бібліотека, торговий заклад; земельні паї орендує фермерське господарство “Весна”.

У Курниках народилися:

  • громадський діяч, кооператор Павло Баб’як (1897–1982),
  • ієромонах, ігу мен монастиря, публіцист Семеон Гнатишин (1912–1950),
  • громадський діяч, публіцист, бібліотекар, архівіст Роман-Йосафат Осташевський (1924–1983),
  • журналіст, редактор, громадська діячка, Оксана Яциковська (1962 р. н.);

Душпастирювали культурно-громадський діяч, етнограф Григорій Барвінський і релігійний діяч Олександр Малицький, археологічні дослідження проводила історик, археолог Марина Ягодинська.

Джерело

Стефанишин, О. Курники [Текст] / О. Стефанишин, В. Уніят-Карпович // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 392—393 : фот. кольор.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt