КУЛЬЧИЦЬКА Олена Львівна

 В Архітектори | Художники | Скульптори

КУЛЬЧИЦЬКА Олена Львівна (15.09.1877, м. Бережани — 08.03.1967, м. Львів) — український графік, маляр, педагог. Народний художник УРСР (1956). Депутат Верховної Ради УРСР 3-4-го скликань. Премія імені Т.Г.Шевченка (1967). Автор понад 4 000 художніх творів.

Олена Львівна Кульчицька народилася 15 вересня 1877 року в місті Бережани, нині  Тернопільської області, в родині адвоката, радника суду з роду Кульчицьких гербу Сас Левка Теодоровича (1843—04.12.1909) та Марії Яківни (?— 29.12.1939, з дому Стебельська). Сестра — Ольга-Меланія Кульчицька (1873 м. Устечко — 29.03.1940 Львів).

Про старшого брата Володимира згадувала рідко, лише зазначає, що мати “більше любила сина”.

“Мама була дуже працьовита й вимагала, щоб ми вміли працювати, — згадувала художниця. — Ми з сестрою Ольгою повинні були самі ляльок одягати. Батько дістав нам “Журнал мод і крою”. Тому наші ляльки мали різні “модні” строї, включно до українського і японського”. Оленка не любила стригтися. Щоб донька не плакала, мати дарувала їй якусь забавку: “Стриження було мені дуже прикре, бо сусідські діти кликали “хлопчик пана начальника”, — пояснює вона в щоденнику.

Зате були дуже дружніми із старшою на 2 роки сестрою Ольгою. Олена зробила кілька десятків її портретів. Навіть долі їхні були схожими — обидві не вийшли заміж, викладали дівчатам у школі: Ольга — ручну працю, Олена — рисунок.

Вже пізніше “тиха, лагідна, мовчазна, несмілива і, ма­буть, замкнена в собі Ольга займалася вона го­сподарськими справами і веденням дому, а у вільний час вишивала, або ткала ки­лими на власному верстаті.  В цей спосіб обидві сестри зоргані­зували собі добре життя і одна одній друж­ньо допомагали”.

Результат пошуку зображень за запитом "КУЛЬЧИЦЬКА Олена"

З дитинства любила малювати. У 1894 році закінчила 8-класовий навчальний заклад при монастирі Сакраменток у Львові.

Кілька місяців (у 1901—1902 роках) разом із сестрою Ольгою відвідувала Львівську Художньо-промислову школу (нині ЛДКДУМ ім. І. Труша), де отримала перші уроки роботи з аквареллю у інспектора середніх шкіл Стефановича.

Пізніше навчалась у щойно відкритій приватній художній школі С. Батовського-Качора та Р. Братковського. Згодом вступає до Львівської студії художників реалістичного напрямку. В 1907 році вона закінчує Віденську Академію мистецтв.

Удвох із сестрою вони їдуть у подорож музеями Європи: Мюнхена, Страсбурга, Парижа, Лондона, Женеви. Повернувшись до Львова в 1909 році, де тепер оселилися батьки, Олена виставила 50 картин, створених за час навчання у Відні. Художник Іван Труш написав у газетній рецензії: “Для української штуки (мистецтва. — “ГПУ”) прибула нова поважна сила”.

За настановою батька “жити з власної праці” вона йде вчителювати. Спочатку до ліцею, а через рік переводиться до Перемишля, у державну вчительську семінарію. В переддень Різдва 1909 року помирає батько.

Результат пошуку зображень за запитом "КУЛЬЧИЦЬКА Олена"

Мати та сестра переїздять до Олени. Вона стає головним годувальником: пенсія матері й зарплата сестри надто маленькі. Кульчицька постійно зайнята в школі, час на малювання має лише в неділю. Досхочу малює тільки влітку, в Карпатах.

Було їй тоді 59 років, але вона вигля­дала значно молодшою, як на цей вік (Кульчицька прожила до 90 років). Була це гарно убрана пані середнього росту і се­редньої ваги. Великі гарні сині очі, доміну­вали на лиці, з них пробивалися інтелі­гентність і сильна воля. Ніс орлиний, во­лосся недовге, кучеряве. Руки мала делі­катні зі сильно напруженими жилами, що свідчило про її довголітню фізичну працю при граверстві, на одному пальці великий перстень з кольоровим дорогим каменем. Голос сильний, піднесений і з приємним тембром плив у неї безперебійно, бо лю­била оповідати та все точно й основно по­яснювати. В мові Кульчицької було чимало архаїзмів, яких тоді вживали в деяких ін­телігентських домах у Галичині. Наприклад, го­ворила “они” замість “вони”, “єсть”, “суть” замість — є, “єсли” замість якщо, “ласка­вий пане” тощо. Усі інші наші учителі намагалися говорити правильною літературною мовою, єдина О. Кульчицька, та ще один старий учитель Малиновський, т. зв. Фуньо, говорили так, як говорили наші діди й бабці, що додавало до її оригінальної особистости ще й мовного кольориту.

Далеких від політики Куль­чицьких Перша світова війна захопила як грім серед ясного дня. Щоб одержувати продуктовий пайок, сестри влаштувалися на роботу в шпиталі. Водночас вони допомагають постраждалим українцям. Їх заарештували й вислали в табір для інтернованих українців на Віслі.

Результат пошуку зображень за запитом "КУЛЬЧИЦЬКА Олена"

Лише завдяки клопотанню рідні через три місяці Кульчицьких звільнили. Картини пережитого, розстріли, камери з ув’яз­неними Олена переносить на свої полотна. Темі війни вона присвячує півсотні творів. Рятуючись від переслідувань, сестри з матір’ю їдуть до Відня й до Перемишля і повертаються вже після війни. Ударом стає смерть брата в 1922 році.

Багатогранною була художня творчість Олени Кульчицької: живопис, станкова графіка, книжкова ілюстрація і декоративне мистецтво. Її численні гравюри й акварелі з успіхом експонувалися у Варшаві, Відні, Празі, Берліні, Римі, Торонто, Хельсінкі, Чікаго.

Важливою віхою у мистецькій діяльності Кульчицької 1920-30-х років була робота у книжковій графіці. Вона проілюструвала понад сімдесят дитячих книжок і байок, виданих окремими книжечками у серії “Нашим найменшим”, а також читанки та оповідання. Серед яких – ювілейне видання повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків”, збірка новел Василя Стефаника.

Із усіх ілюстраторів дитячої літератури були тоді найбільш відомі в Галичині Ан­тін Манастирський, Олена Кульчицька, Осип Курилас, Юрій Магалевський та по­чатківець Едвард Козак.  Рисунки О. Кульчицької видавалися “модернішими”, були такі цікаві, до­бре зрозумілі для дітей, мали багату фан­тазію, але були трохи занадто простими й різкими на мій тодішній смак. Безпереч­но, вони були більш стилеві, ніж ілюстра­ції А. Манастирського, і їх можна було відразу пізнати з першого погляду, навіть і без підпису.

У 1939-го помирає мати, а через рік — сестра. Олена у своєму щоденнику постійно звертатиметься до неї.  Вона переживе Ольгу на 27 років. У цей же період творчості створює графічну серію портретів українських письменників. Серйозно займалася і графікою малих форм – поштовою листівкою та книжковим знаком (екслібрисом). Поштову листівку, зокрема, вона вважала одним з найзручніших засобів популяризації мистецтва.

Гравюри представляли визначні постаті з історії України — були це портрети князів: Кий, Володимир Вели­кий, Ярослав Мудрий, Ярослав Осмомисл, або письменників: Т. Шевченка, І. Франка та інших.

Не є виключене, що ці картини оправила в рамки і подарувала для бурси, а може навіть і сама їх розмістила на сті­нах О. Кульчицька, бо в будинку бурси містився тоді, у трьох кімнатах на партері, перемиський регіональний музей “Стривігор”, до якого малярка часто прихо­дила.

Ще і досі мило згадую, як то було при­ємно проходжуватися по коридорах бурси й дивитися на маєстатичні, суворі і тверді портрети князів-володарів, які з такою, сказати б, безпосередністю дивилися на нас, молодих. В їх присутності ми відчу­вали, не без деякої гордости, тяглість нашої довгої історії за яку нам теж прийдеться колись взяти відповідальність і до якої треба нам змалку приготовлятися.

У своїх творах-мініатюрах Олена Львівна зображувала сцени з народного побуту, народних звичаїв, створювала цікаві барвисті композиції святкових поздоровлень. Працювала також над ескізами килимів, народних вишивок, прикрас та інших предметів побуту, які виготовлялися в емалі, кераміці, бронзі та різних ткацьких матеріалах.

Результат пошуку зображень за запитом "КУЛЬЧИЦЬКА Олена"

За 1928—1946 роки вона пройшла пішки майже всю Західну Україну, малюючи з натури. Як пригадував учень Олени Львівни Володимир Попович:

За вдачею О. Кульчицька була опти­містка. Вона дошукувалася у всьому до­брих сторінок, заохочувала всіх до праці, до відважного шукання, до творчості. На­лежала вона до людей серйозних, рідко коли жартувала, а ще рідше усміхалася. Була скромною, про своє мистецтво ніколи нам не говорила і як би так хтось з учнів не знав, що наша учителька рисунків є ві­дома малярка — то від неї він ніколи цього не довідався б. Не пригадую собі, щоб вона будь коли приносила до школи свої праці показувати учням. Заглядаючи на її бюр­ко, можна було не раз побачити якийсь по­чатий рисунок, чи проект, але ніколи не було там якогось готового, закінченого твору.

Життя й творчість Олени Кульчицької в часи ІІ Світової війни — недостатньо вивчені. Працювала в музеї НТШ, займалася дослідженням народного мистецтва та педагогікою.

У 1943 році у Львові відбулася її виставка, організована Українським центральним комітетом і Спілкою українських образотворчих мистців. Експозиція була присвячена 35-й річниці творчої діяльності мисткині.

Після війни Олена Львівна залишилася у Львові. На щастя, під час арештів української інтелігенції в’язниця якось її обминула. Хоча й чулися критиканські голоси про деякі твори Кульчицької, навіть з’явилося кілька статей, де її засуджувалося за націоналістичні ухили.

Час минав, і в 1945 році, на її подив, призначили на кафедру оформлення книги в новоствореному Львівському поліграфічному інституті імені І. Федорова, де 1948-го вона отримала звання професора й надалі там працювала.  Стосовно Кульчицької нова влада використовувала незрозумілу й дивовижну тактику. Їй ускладнювали життя й водночас підтримували її діяльність. Коли затихли нападки на неї та цькування, її навіть обирали депутатом до Верховної Ради України. А згодом наділили високим званням народної художниці та твори на виставки приймали неохоче.

“Це була прекрасно збудована, підтягнута й струнка дама. Видно, дбайливо слідкувала за своєю фігурою, — згадує львівський художник Дмитро Крвавич. — Одяг Кульчицької був шитий у дуже добрих кравчинь”. У партчиновників, які носили однотипні сірі костюми, вона викликала роздратування. Якось на зборах у львівському міськкомі партії працівник комбінату образотворчості Холенков, творчі здобутки якого зводилися до малювання гасел, кинув на адресу Кульчицької: “Это бездарная старуха, которая совершенно не умеет рисовать”. У залі промовчали. Відтоді Олена Львівна жодного разу не була в Спілці художників.

У 1955 році Кульчицька розгорнула цілу кампанію на захист від закриття Львівського художнього училища (нині — Львівський державний коледж декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша).Результат пошуку зображень за запитом "КУЛЬЧИЦЬКА Олена"

На честь 25-річчя  творчої діяльності організовує виставку робіт у м. Київ. У 1967 році стала лауреатом Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка. Її твори з незмінним успіхом експонувалися в багатьох містах світу.

Фінансово допомагала у видавничих справах Союзу для визволення України. У ЦДАВО в Києві у фонді 4405 розміщено ряд документів в яких міститься дана інформація.

Власної сім’ї не мала, повністю присвятила своє життя мистецтву. Була співзасновником музею «Стривігор» у Перемишлі, де певний час проживала і творила. Померла 8 березня 1967 року у Львові.

Велику мистецьку й наукову вартість мають її альбоми акварелей «Народна архітектура західних областей УРСР» та «Народний одяг західних областей УРСР» (1959, більш ніж 100 малюнків).

Спадщина Кульчицької — дуже багата. Лише в Національному музеї репрезентується близько 250 робіт.  У мистецькому доробку художниці — понад 4 тис. тільки графічних робіт, а загалом у фондах художньо-меморіального її музею — близько 8 тис. 

Багато сил художниця віддала килимарству: створювала ескізи орнаментів для килимів, які потім ткала її сестра. Вона створила також неповторні перлини з емалі, бронзи, майоліки.

Твори Олени Кульчицької експонували в Києві, Львові, Берліні, Варшаві, Відні, Москві, Празі, Римі, Торонто, Гельсінкі, Чикаго. В останні роки життя за нею була закріплена людина, щоби розбирати приватний архів.

Результат пошуку зображень за запитом "КУЛЬЧИЦЬКА Олена"

У Львові діє Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької. На її честь названо 32 курінь УПЮ імені Олени Кульчицької. У Тернополі є вулиця Олени Кульчицької.

У 2013 Національний музей у Львові імені Шептицького видав повний альбом-каталог творів Кульчицької, до якого ввійшли 347 репродукцій графіки, малярства та ужиткового мистецтва.

Результат пошуку зображень за запитом "КУЛЬЧИЦЬКА Олена"

Джерела

Продовжити читати →

 

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

The reCAPTCHA verification period has expired. Please reload the page.