КРОВИНКА | Теребовлянський район | Тернопільська область

 В Адміністративно-територіальний устрій, Карта Тернопільської області

КРОВИНКА — СЕЛО ТЕРЕБОВЛЯНСЬКОГО РАЙОНУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ, В СКЛАДІ Теребовлянської міської територіальної громади. У деяких джерелах відоме також під назвою Кровінка. Розташоване в межах Подільської височини, на берегах р. Гнізна (ліва притока Серету, басейн Дністра), за 3 км від районного центру і найближчої залізничної станції Теребовля. Через село пролягли автошлях Луцьк–Тернопіль–Чернівці та залізнична колія Тернопіль–Чернівці. Територія – 2,55 кв. км. Дворів – 372. Населення – 1365 осіб (2014).

Поблизу Кровинки під час археологічних досліджень виявлено слов’янське городище. Між селами Лошнів і Кровинка зафіксовано городище ранньоскіфського періоду, де знайдено крем’яні вироби, фраґменти глиняного посуду, кістки тварин.

Поселення відоме від 1443 р. як Кравонія (Кровонія). Назва походить за однією з версій, від слова “кров”. За переказами, в 12 ст. тут відбулася битва між дружинами київського князя Ізяслава і галицького князя Осмомисла. Від крові почервоніли і вода, і земля. На місці битви теребовлянці звели церкву. За леґендою, теребовльський князь подарував ці землі улюбленій внучці, яку називав “своєю кровинкою”.

У 19 ст. у народі побутувала назва Коровінка – “місце випасу худоби”. За твердженнями поляків, які перейменували під час окупації село на Кровінку, щоби воно звучало на польський лад, назва села походить від того, що тут колись були великі бої. Проте, як стверджують акти гродські ще за княжих часів село називалося Кровинка й було передмістям Теребовлі.

Протягом 1605–1629 рр. Кровинка разом із Теребовлею зазнали 15 нападів турків і татар. Жителі села підтримали Богдана Хмельницького під час його визвольного походу. У цей час в Кровинці проживав її уродженець леґендарний Морозенко (справжні ім’я та прізвище Станіслав Мрозовицький (Морозовицький), що згодом приєднався до загонів Хмельницького. У 1672 р. село зазнало значних руйнувань з боку турків, а 1675 р. – знищене повністю, згодом було відбудоване й заселене.

За часів Австро-Угорщини було засновано однокласну школу з українською мовою навчання, а після Першої світової війни – трирічну з польською мовою навчання. Вузькоколійкою Застіноче–Кровинка (розібрана під час Другої світової війни) із села Застіноче вивозили червоний камінь-пісковик. У 1880 р. в селі проживало 1144 жителі; 1931 р. в 327 будинках – 1554 особи. 1902 р. велика земельна власність належала фундації Віктора Баворовського.

На початку 20 ст. у селі засновано філію товариства “Просвіта”, а в 1911 р. – “Сокіл”, активними учасниками якого були Михайло Курнило, Адам і Павло Пасіки, Петро та Стефан Стелюки й інші. Під час Першої світової війни до УСС вступив Григорій Дрозд (1898 р. н.); в УГА служили Адам і Петро Пасіки (активні члени товариства “Просвіта”, “Рідна школа”, Повітового Союзу кооператив), Степан Розкош, Петро Мельник (інтернований у таборі в Йозефові).

У 1930 р. було закладено фундамент читальні “Просвіти”, при якій функціонувала бібліотека (завідував Стах Пасіка); 1937 р. поляки знищили вікна й двері читальні; 1939 року червоноармійці спалили бібліотеку. У селі був районовий штаб ОУН, діяло товариство “Луг” (керівник Павло Вишньовський), військову підготовку його члени проходили під керівництвом Олекси Хвалибоги та Миколи Плесканя.

Від вересня 1939 р. Кровинка – під радянською владою. У квітні 1941 р.  заарештували і ув’язнили 18 активістів; додому повернувся тільки Стах Биховський, який відбув 10 років сталінських концтаборів і 17 років Сибіру. Від 6 липня 1941 р. до 22 березня 1944 р. село – під німецькою окупацією. Нацисти вивозили людей на примусові роботи до Німеччини, розстріляли 18 мирних жителів села; вивезли до Теребовлі і стратили місцевих євреїв (у Кровинці народився один із “праведників народів світу” С. Гаврон).

Після другого приходу радянської влади в ніч з 14 на 15 жовтня 1947 р. близько 10 сімей було вивезено на Сибір. Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни загинули 14 чоловіків, 16 пропали безвісти.  1949 року організовано колгосп, який у 1970 р. об’єднали з колективним господарством с. Лошнів; 1991 р. роз’єднали на 3 господарства.

ПАМ‘ЯТКИ:

  • церква Покрови Пресвятої Богородиці (УАПЦ, 1924., кам’яна),
  • Був костел (1899)
  • пам’ятник воїнам-односельцям, які загинули у німецько-радянській війні (1985, архітектор М. Ковальчук),
  • пам’ятні хрести на честь скасування панщини (друга пол. 19 ст.), Братства Тверезості і на честь щасливого повернення з німецько-радянської війни,
  • символічна могила воякам УПА (1990).

Працюють ЗОШ 1–2 ступенів, дитячий садок “Сонечко”, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв’язку, п’ять торгових закладів.

У селі народилися:

  • військово-політичний діяч, козацький полковник Морозенко (справжні ім’я та прізвище Станіслав Мрозовицький; бл. 1606–1649; одна з вулиць села носить його ім’я),
  • журналіст, громадсько-політичний діяч Орест Муц (1959 р. н.),
  • різьбяр, член НСЖУ (1958 р.) Остап Пасіка (1929–2000; в Теребовлянському краєзнавчому музеї діє постійна експозиція дереворитів майстра (117 робіт),
  • громадська діячка Ярослава П’яла (з дому – Муц; 1961 р. н.),
  • педагог, громадський діяч Степан Стелюк (1895–1937);

Вчителювали бандуристка Ганна Білогуб-Вернигів (1900–1972), поет Степан Будний (1933–1958).

Поблизу села є ботанічні пам’ятки природи місцевого значення “Горіх ведмежий № 2” (пл. 0,01 га) і “Теребовлянська бучина” (пл. 15 га).

Джерело

Івахів, Г. Кровинка [Текст] / Г. Івахів, В. Уніят // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 285—286 : фот.

Рекомендовані публікації

Залишити коментар

Цей сайт захищений reCAPTCHA і застосовуються Політика конфіденційності та Умови обслуговування Google.

Contact Us

We're not around right now. But you can send us an email and we'll get back to you, asap.

Not readable? Change text. captcha txt